Через кого арештували Івана Франка. Розвідка Михайла Возняка

По смерти Остапа ТерлецькогоОстап Терлецький, галицько-український громадський діяч (1850−1902), один із провідників української молоді в 1877 р. був заарештований разом із Франком, пізніше адвокатував у Львові надрукував Іван Франко статтю про нього де зачепив справу арештування свого й товаришів у 1877. р. та відгомону арештувань у краю. Ось-що писав Франко:

"В маю 1877. р. приїхав до Львова молодий поляк, що замельдувався в готелі як Станіслав Барабаш. Він прибув із Женеви, мав зі собою велику паку книжок переважно російських, а також рекомендаційні листи від ріжних заграничних революціонерів до ріжних осіб, поляків і русинів. Тим часом львівська поліція пильнувала кожного приїжджого й від першої хвилі мала на оці й Барабаша, і скоро тільки він почав готовитися до відїзду, зробила в нього ревізію, забрала книжки й листи й арештувала його. На поліції він признався, що не називається Ст. Барабаш, але Михайло Котурніцький, родом із Варшави, був довший час у Швайцарії, але за той час під чужими паспортами кілька разів їздив до Росії. Признав також, що він з переконання соціяліст і займається соціялістичною пропагандою. Знайдені при нім листи Драгоманова одержав буцім то не від нього самого, бо його не знає особисто, а від якогось знайомого в Женеві…"

***

<p>Михайло Драгоманов</p>

В листах Драгоманова, знайдених у Котурницького є призначення для декого з руських студентів університету (в першій лінії для Ів. МандичевськогоІван Мандичевський (1854−1925), галицько-український громадський діяч, адвокатував у Станиславові, замолоду належав до гуртка Франка й Павлика, листувався з Драгомановим та М. Павлика). Там були повиписувані не лише численні назви знайомих, але говорилося також про ріжні плани й надії Драгоманова, що були в смішній диспропорції до сил і здібностей адресатів та до тої роботи, яку вони повинні були робити наразі. І так автор отсих рядківІ. Франко мав їхати по щось до Сигота, познайомитися там з гімназіяльною молоддю, відтам до МункачаМукачева, а як би можна, то й до УнгваруУжгороду); остерегано його при тім, щоб їхав обережно, не мав при собі нічого такого, що могло б скомпромітувати, і щоб старався приєднувати молодіж. Ні передтим, ні потім між Драгомановим і мною не було згадки про таку місію), до якої я, зрештою, тоді, необзнайомлений ані з політикою, ані з історією, ані з економією, молодий слухач класичної фільології), був зовсім нездібний.

***

Почалися домашні ревізії, спершу у тих львівських русинів, які були згадані в листах Драгоманова, а далі на підставі знайдених у них хочби найневинніших листів, нотаток або видобутих від них зізнань у всіх їх знайомих, де вони бували, в бюрах, де служили. Це давало матеріял до нових пошукувань і арештів. Перших арештовано Мандичевського, мене, Павлика, далі Леоніда ЗаклинськогоЛеонід Заклинський (1850—1890) − галицько-український громадський діяч, учитель гімназії, освітній і політичний діяч Станиславівщини, Ів. БелеяІван Белей (1856−1921) − український журналіст і письменник, видавав із Франком журнал "Світ", редагував "Діло". Побігли телеграми до Відня. Далі по доконанню численних ревізій у Січі"Січ", найстарше українське студентське товариство в Відні, засноване 1868. р. й її членів.

Про Михайла Котурницького у львівському соціалістичному процесі 1878 р. пишуть по нинішній день.  Справжнє прізвище Котурницького — Еразм Кобилянський. Він мав іще двох братів, Людвіка, слюсаря, й Казимира, робітника, обидвох у Варшаві. Усі три зазначилися в історії польського соціалістичного руху. Еразм був студент технологічного інституту в Петербурзі, звідки тамошній соціалістичний гурток вислав його 1877 р. до Львова, щоб він навязав звязки з польськими, українськими й російськими соціалістами за кордоном, а головно ж, щоб уладив у Галичині догідний перевіз книжок, заборонених російською цензурою. Еразм Кобилянський був у Женеві й у Цюріху, увійшов у зносини з Михайлом Драгомановим і російськими соціалістами, привіз із собою до Львова значне число російських книжок і видань Драгоманова, що передав через нього лист до Павлика. Він приїхав до Львова за фальшивим паспортом як Михайло Котурницький, але зголосився в готелі під прізвищем Станіслава Барабаша, учня академії мистецтва в Відні. На думку Геккера, це для нього було безпечніше. Треба ж мати на увазі, що Барабаш був галичанин, австрійський громадянин. У Львові він не встиг відшукати Павлика й віддати йому лист Драгоманова, бо ж Павлик лежав саме недужий у шпиталі. Кобилянський занявся виповненням свого другого, далеко труднішого завдання. Правда, найшлися пачкарі, що за гроші зобовязались переносити книги через кордон, одначе жадали давати їх їм малими пачками. Отже Кобилянський мав багато праці, а це тим більше, що закупив у Львові значне число польських книжок. Замкнувшись у готелевій кімнаті, він розділяв книжки й укладав їх у пачки, які обшивав полотном. Готелевий послугач підглянув, що робить Кобилянський, і доніс про це поліції, вона впала до готелю, приневолила Кобилянського відчинити двері, зробила в нього трусобшуки і заарештувала його. Це діялося з початком червня 1877 р.

І, найшовши лист Драгоманова до Павлика, негайно арештувала й Павлика. Знайдені в паперах Кобилянського, Лімановського й Павлика прізвища викликали дальші труси й арештування, а папери свіжих арештованих значно поширили число трусів.

На розправі Кобилянського засудили на три місяці строгого вязниці й видалення як чужинця з меж Австрії. Засуджений як Михайло Котурницький і видалений з Австрії, Еразм Кобилянський вернувся незабаром до неї й під прізвищем Станіслава Кремера займався у Кракові перепаковуванням польської соціалістичної літератури до Польського Королівства. За кордон пересилали брошури через пачкарів, яких винаймав за допомогою пропінатора Грінберга з прикордонного села Зельонки. У Кракові арештували Кобилянського разом із іншими тамошніми соціалістами, й він став одним із учасників краківського соціалістичного процесу, знову під назвою Котурницького, бо в Кракові швидко ствердили, що Кремер це той самий Котурницький, якого рік тому у Львові судили.

Між тридцятьма обвинуваченими краківського соціалістичного процесу Еразм Кобилянський виступив у акті обвинувачення як Михайло Котурницький. Котурницький (Кобилянський) признався в суді, що фальшиво записався Кремером, що, видалений з Австрії, приїхав до Галичини. У Кракові спроваджував книги на адресу Хаберського й перепаковував їх до Королівства. В часі арештування поліція обійшлася з ним не по-людському, бо відмовився назвати своє прізвище; його били і жмутами виривали йому волосся з голови та з бороди.

Краківський процес закінчився увільненням усіх обвинувачених. Судді присяжні потвердили лиш одноголосно питання щодо недозволеного повороту Котурницького (Кобилянського). Трибунал засудив його на місяць арешту й видалення з меж Австрії. Коли відсидів свою кару його вивезли до Швейцарії. Одначе Кобилянський не перестав вертатися до Галичини під різними прізвищами, щоб перепаковувати соціалістичну літературу до Польщі; зловленого ще раз краківською поліцією, два роки по великому краківському процесі, не пізнали, бо він відповідно перебрався. В кайданах його відвезли до Львова, але й тут поліція не пізнала в ньому двічі видаленого Котурницького, тимто його пустили на волю. По роках він вийшов із руху й осів у Петербурзі як цілком уже спокійний урядовець.

Франко написав, що бачив Котурницького 1879 р. у Львові, себто тоді, коли Кобилянський проживав у Кракові як Кремер. Твердження Франка про збірку українських віршів Котурницького (Кобилянського), виданих у Львові 1884 р. під вибраним імям "Michałko" (властиво "Mychałko") не відповідає дійсності. Це вірші одеського українофіла Михайла Грек-Слугоцького.

Взято з Возняк М. Хто спричинив арештування Франка й товаришів 1877 р.? Життя і знання (Львів). 1936. № 5. С. 134−136.