Перший запис гімну "Ще не вмерла Україна" 1910 року

Слова майбутнього гімну України у 1863 році у Києві написав етнограф Павло Чубинський. Його текст вперше опублікували у львівському журналі "Мета". Того ж року греко-католицький священик Михайло Вербицький написав музику на слова "Ще не вмерла Україна".  Уперше композитор виконав пісню перед семінаристами, зробивши після цього обробку на 4 чоловічі голоси. А через два роки, 10 березня 1865-го, відбулося перше публічне виконання майбутнього гімну України. На концерті, присвяченому роковинам смерті Тараса Шевченка, Вербицький разом із хором заспівали "Ще не вмерла Україна" під гітару. Музичний твір був схожий на баладу та відрізнявся від сучасного варіанту гімну.

Відтоді текст і музика "Ще не вмерла Україна" зазнали трансформацій, кожна наступна редакція додавала урочистості, завдяки чому звучання пісні ставало більш піднесеним. 

У США чи Німеччині? 

До середини 1990-х років першим записом державного гімну України вважали аудіозапис баритона Михайла Зазуляка. У 1909 році співак родом зі Львова емігрував до США. У Нью-Йорку він навчався співу у професорів музичної студії "Метрополітен опера". Співав у хорі театру провідного театру США і брав участь у майже всіх українських імпрезах. У 1915 році Зазуляк налагодив контакти з американською звукозаписною фірмою "Columbia". На замовлення компанії записав "Ще не вмерла Україна" в супроводі оркестру на платівку.

Лише у 1998-му дослідник українського звукозапису Степан Максимюк з’ясував, що насправді перший запис гімну України зробили на п’ять років раніше у Німеччині. У своїй статті, що вийшла в Альманасі Українського Народного Союзу, Максимюк доводить, що український славень у 1910 році виконав оперний співак Модест Менцинський. "Перевіривши багато різних каталогів фірм та звукозаписних журналів того часу, можна майже з певністю ствердити, що це було перше в історії звукозаписної техніки, яку започатковано у 1887 році, виконання нашого гимну". 

Здобувши музичну освіту у Львівській консерваторії, Модест Менцинський дебютував у 1901 році у Франкфурті. З 1903-го він був першим тенором Королівської опери в Стокгольмі. Співак багато гастролював по різних містах Європи, виступав з концертами і на батьківщині. 1910 рік для Модеста Менцинського став найуспішнішим — він став солістом оперного театру в Стокгольмі, а також виконав партію Трістана в опері Ріхарда Вагнера "Трістан та Ізольда". Завдяки блискучій грі український співак отримав Золоту медаль за літературу і мистецтво та королівський орден Швеції — орден Вази.

40 записів на платівці

<p>Модест Менцинський (1875&mdash;1935)</p>

У 1996 році рідне місто Модеста Менцинського відвідав його онук Ганс. До Львова він приїхав не з порожніми руками. Ганс Менцинський привіз кабінетний рояль "G. Bechstein" — інструмент, що належав його діду. Згодом Музично-меморіальному музею Соломії Крушельницької він передав частину архіву Модеста Менцинського, серед якого й була платівка із записом гімну України 1910 року.

"Запис на грамплатівку на початку ХХ століття було дорогим задоволенням. Ймовірно, гімн України записали за ініціативи Менцинського, — припускає старша наукова співробітниця Музею Соломії Крушельницької Галина Огорчак. — Очевидно, запис був вдалим і мав успіх, адже його тиражували. У нашому музеї зберігається копія оригінальної платівки".

Копія першого запису гімну України також увійшла в альбом на честь Модеста Менцинського, виданого наприкінці 1980-х років в Австрії. Його створили за сприяння сина співака Івана Менцинського та голови української громади у Швеції Богдана Залуги. Альбом налічував 40 записів співака з 1910-1911 років. Цю платівку Музично-меморіальному музею Соломії Крушельницької на початку 2000-х подарував видавець та історик Олекса Вінтоняк.