Павло Гуменюк. Король українських скрипалів у США

На початку ХХ століття тисячі українців шукали кращої долі за океаном. Серед них — Павло Гуменюк з Підволочиська, що на Тернопільщині. Юнаком у 1900-х він емігрував до Сполучених Штатів Америки. Хлопець грав на скрипці із шести років, у Нью-Йорку продовжив навчатися музиці. Спершу заробляв на життя виготовленням скрипок та грою на весіллях і забавах. Пізніше організував струнний оркестр, з яким виступав у театральних виставах та на концертах, виконуючи переважно українські народні пісні.

<p>Український оркестр. Павло Гуменюк унизу ліворуч, 1909 рік</p>

Долю талановитого скрипаля визначило випадкове знайомство. Року 1925-го Павло Гуменюк зазирнув до книгарні свого товариша Мирона Сурмача, також емігранта із Галичини. Туди ж зайшов представник Okeh Records — одного з перших американських лейблів звукозапису. Компанія саме готувала низку українських платівок і шукала музикантів, які грали українську сільську музику. Мирон Сурмач познайомив представника Okeh Records із Павлом Гуменюком, і вони одразу ж домовилися про наступну зустріч у студії.

— Американці на той час були піонерами звукозапису, — розповідає музикант і дослідник Юрій Рокецький. — Okeh Records почала працювати 1918 року, записували платівки з німецькою, польською, чеською, шведською музикою. Через Першу світову війну експорт етнічної музики з Європи призупинився, і Okeh Records  зайняла цю нішу.

Третього грудня 1925 року у студії Okeh Records енергійний квартет Павла Гуменюка зіграв кілька галицьких коломийок. Це був перший аудіозапис української традиційної музики в Америці. Живе виконання полонило представників компанії. Вони записали із Гуменюком дві платівки, які мали значний успіх.  

<p>Платівка "Хрестини", 1926 рік</p>

Невдовзі Павло Гуменюк підписав контракт із фірмою Columbia RecordsВід 1903 до 1952 року Columbia Records випустила на північноамериканський ринок найбільшу кількість українських звукозаписів. Першу серію фірма позначила літерою Е (ethnic), у ній були записи різних національностей, між ними 123 українські платівки.. Разом із гумористом-співаком Євгеном Жуковським та співачкою Розою Красновською скрипаль записав платівку "Українське весілля", яка містила мініатюрні сценки українських весіль і хрестин. Платівку купували навіть ті, хто не розуміли української мови. Вона стала справжнім хітом: упродовж року продали понад 100 тисяч примірників. Разом із тиражами зростала і популярність скрипаля серед емігрантів.

— У Павла Гуменюка була фішка — він використовував багато сценок. Наприклад, жартував на тему українського весілля чи українських звичаїв. У нього є твір "Музиканти грайте, або гроші віддайте" — це 1920-ті роки, і цю фраза досі використовують в побуті, — зауважив Рокецький.

Із 1926 року український скрипаль почав записувати ще й традиційну польську музику під ім’ям Павел Гуменяк. Він розвинув жанр американської польки та надихнув майбутніх лідерів оркестрів. Його "Канарек" став найпопулярнішою платівкою польки кінця 1920-х років.  

Останній запис Павло Гуменюк здійснив у 1940 році. Загалом скрипаль записав понад 200 платівок, серед них – "Заручини", "Вінкоплетіння", "Придане", "Хрестини", "Гаївки".

— Альбом Гуменюка "Король українських скрипалів" вважається одним із найвідоміших українських етнічних альбомів, виданих в Америці. Через сто років тяглість традиції фольклорної скрипки у Підволочиську продовжив мій батько Любомир Рокецький та його брат Тарас, які виступають по світу, популяризуючи українську музику та культуру, — зазначив Юрій Рокецький.

У 1970-х, після смерті Гуменюка у США перевидали кілька його платівок, а у 1990-х вийшов компакт-диск із найкращими записами українського музиканта.