Мешканці Гетьманщини на малюнках Берґгольца 1744 року

Найдавніші зображення українців

Почет імператриці у серпні та вересні 1744 року відвідав Глухів, Кролевець, Батурин, Борзну, Ніжин, Носівку, Козелець, Бровари, Київ. Вочевидь, під час подорожі Берґгольц робив замальовки з натури та архітектурні креслення. Повернувшись на батьківщину, на їх основі виконав малюнки олійними фарбами.

Вперше опис колекції 1963 року опублікував історик мистецтва Бйорн ГалльстрьомBjörn Hallström. Цей опис привернув увагу архівіста Едварда Касинця, який 2005 року познайомився з малюнками Берґгольца і написав низку публікацій про цей архів. Остання з них датована 2021 роком. Серед іншого там опубліковано кілька зображень українців. У 2023 року в Колумбійському університеті за сприянням Касинця відбулася виставка малюнків Берґгольца.

Досі вважали, що найдавніші малюнки з детальним зображенням українців — це акварелі 1780-х років, видані у 1847 році в "Історії України" Олександра Рігельмана І зберігаються у рукописному відділі Національної бібліотеки ім. В. Вернадського у Києві. Але малюнки Берґгольца на 30 років старші, ніж малюнки з книги Рігельмана.

Уся колекція Берґгольца налічує 207 окремих зображень. Типажів з України — близько п’ятдесяти. Представлені українці з різних суспільних верств, а також представники інших етносів: греки, поляки, роми, волохи. Персонажі, підписані як "литвини", не етнічні литовці, а мешканці українсько-білоруського Полісся.

Жіноче вбрання і прикраси

На малюнках бачимо розмаїття жіночого вбрання. У підписах уточнено, заміжня жінка чи ні. Під одним зазначено — "жінка безробітного". Вочевидь, автор мав на увазі, що її чоловік — заможна людина, яка ні на кого не працює. 

Знатні українки на малюнках одягнені у сорочку, спідницю, корсет-шнурівку, кунтуш. На голові "кораблик" — шапка специфічного крою. На шиї дорогоцінне намисто з перлів або коралу, золотий дукач або хрестик на золотому ланцюжку. Цікавою модною деталлю того часу була широка шовкова різнокольорова стрічка, яку кріпили до сорочки і заправляли під шнурівку. Кожна пані має коштовні перстні та сережки. 

Одяг на зображеннях заможних жінок перегукується з відомими живописними портретами Наталії Розумовської, Параскеви Сулими та Олени Виговської. Ці роботи створені приблизно у ті ж роки, що й Берґгольц зробив свої малюнки, що підтверджує достовірність зображень. Згадки про кораблики, корсети, кунтуші, стрічки містять і тогочасні письмові джерела. 

На одному з малюнків бачимо денце "кораблика" з дорогої парчевої тканини. Про "корабликов пару сутозлоцестих"буквально — "з чистого золота" читаємо у джерелі початку XVIII століття, з такої ж тканини пошитий кораблик з Чернігівського історичного музею.

Шнурівки на малюнках оздоблені золотим позументом або мереживом"сіткою". Порівняймо зі згадкою у письмову джерелі 1744 року: "Шнуровка златоглавная златоглав – вид коштовної тканини чирвоная з сеткою золотою". У знатних жінок і дівчат на шиї бачимо перли і коштовні сережки з підвісками з дорогого каміння, тоді як у простих міщанок та селянок лише червоне, можливо, коралове намисто і значно скромніші сережки.

На міських жінках, які не мають у підписах характеристики "знатна", схожий одяг, але з певними відмінностями. Головний убір — вив’язана по шапці-кораблику або по очіпку намітка, або хутряна шапка. На цих жінках менше прикрас. Знатні жінки одягнуті у кунтуші, пошиті з коштовної кольорової імпортної тканини, оздоблені золотим позументом, з відкладними шалевидними комірцями, з відворотами на рукавах, пошитими з тканини контрастного кольору. 

Міські незнатні жінки одягнуті у схожий одяг, пошитий з дешевших тканин. А селянки — у білих або брунатних свитах без коміра. Відвороти на рукавах і комір оздоблені лише чорною тканевою смужкою. Про такі свити є згадки у джерелі 1756 року: "Свита дівчача белая новая, свита жоночая белая новая; свита мужеская белая новая"1756 рік. Свити білого кольору, як правило, були святковими, а сірого — буденними.

На малюнках можна роздивитися крій верхнього одягу — кунтушів і свит. Спинка кунтушів кроєна зі вставними клинцями"вусами", які на лінії талії оздоблювали шнурами. Орнамент шнурів нагадував чоловічі вуса, звідки і пішла назва.

Замість спідниці у служниць та селянок плахта і фартух. У руках — кошик, що підкреслює заняття домашнім господарством.

У дівчат зі знатних родин та служниць схожі зачіски — викладена навколо голови коса, різнокольорові стрічки, букетик квітів. На одному з малюнків у дівчини-селянки замість стрічок на голові віночок, можливо, з барвінку.

Цікавим є малюнок гречанки, ймовірно, з Ніжина. Її одяг аналогічний одягу знатних українок. Дві помітні відмінності: під "корабликом" не видно хустки чинамітки; стрічка, яка прикріплена до сорочки, звисає нижче талії по спідниці.

Без вишитих сорочок

Міська служниця зображена без верхнього плечового одягу — лише у сорочці та плахті. Замість шнурівки у неї корсет. На шиї червоне намисто. А найцікавіший елемент — сорочка, яка, на відміну від селянських, має декор, що міг бути вишитим або тканим. На малюнках, де зображені знатні дівчата і жінки, ми не бачимо сорочок, тому нічого не можемо сказати про їхній декор. Але тогочасні джерела згадують, що сорочки заможних людей були з тонкого імпортного полотна, їх прикрашали вишивкою золотими або срібними нитками.

Відсутність у джерелах — у письмових та іконографічних — вишитого орнаменту на сорочках селян вкотре підтверджує мою думку, що у сільському побуті вишивка з’явилася ближче до кінця XVIII століття.

Видно відмінність у крої сорочок знатних панянок і селянок. У знатних жінок тканина на сорочці тонша, якісніша. Біля горловини густо зібрана і має ширше декольте, на відміну від сорочок селянок, де комір закритий. Припускаю, що широке декольте сорочок заможних панянок не потребувало розпірки на грудях, сорочку одягали через голову, а широке декольте стягували до шиї за допомогою стрічки чи шнурка. 

Або ж жіноча сорочка у заможних мала розпірку на грудях, яку прикривали широкими коштовними стрічками. Горловини сорочок заможних жінок, вірогідно, замість звичайного руликаякий прикривав і фіксував густі дрібні складочки широкого станку сорочки мали комірець зі шляркою. Така конструкція нагадує комір з брижами, характерний для європейської моди XVI століття. У селянських сорочках оформлення горловини не має таких комірців, є розпірка на грудях.

Взуття

Важливим статусним елементом одягу у всі часи було взуття. На кількох зображеннях бачимо чудові жіночі черевики на підборах. Майже такі самі черевики Параски Данилівни Апостолпомерла 1731 року зберігають у Чернігівському історичному музеї. Їхній дизайн відповідає тогочасній європейській моді. 

На жаль, довгополий одяг багатьох зображень не дає нам вичерпної інформації про інші типи жіночого взуття. А от на знатних чоловіках або простих містянах ми бачимо чоботи різного кольору на невеликих підборах.

Щоденним взуттям сільських мешканців були шкіряні постоли або плетені личаки. Таке взуття бачимо на малюнку жінки, яка йде в село: вона одягнена у шкіряні постоли, а за плечима висять ще й плетені личаки.

Цікавий аксесуар на одній із ілюстрацій — жіноча муфта.

Чоловіче вбрання

На зображеннях знатних чоловіків бачимо плащ або кунтуш поверх жупана. На одній ілюстрації — знатний чоловік у плащі, який підбитий хутром або тканиною. У джерелі 1733 року вказано, що такий верхній одяг носила козацька старшина: "Плащ зелении тузенкового сукна". Під плащем бачимо жупан з коштовної тканини, застебнутий на золоті або срібні ґудзики. Їх густо пришивали лише на верхній частині жупана. Кількість ґудзиків залежала від їхнього розміру і могла сягати кількох десятків; на малюнку їх близько 12. Поли жупана оздоблені золотим шнуром, і це має паралелі у джерелі 1738 року: "Жупан чорний атласовий з золотим шнурком".

На голові чоловіка — червона шапка з темною, можливо, хутряною околицею, збоку встромлене перо. Описи середини XVIII століття свідчать, що шапки шили з оксамиту або іншої тканини переважно червоного кольору. Утім, на деяких зображеннях головні убори мають зелений колір.

На кількох малюнках знатні чоловіки і містяни зображені у кунтушах червоного, зеленого та світло-жовтого кольорів. З письмових джерел відомо, що кунтуші мали розмаїту палітру кольорів. Зображені на малюнках кунтуші мають як прорізні рукави, так і рукави без прорізів. На одних ми бачимо лише прорізи, з-під яких видніється підкладка кунтуша, на інших — рукави вільно звисають. Обов’язковий елемент рукавів кунтуша — широкі закавраші, колір яких відповідав кольору підкладки. Також кунтуш мав невеликий стоячий комірець.

Якщо одяг гречанки цілком відповідав одягу знатних українок, то одяг греків мав відмінності. Поверх жупанів одягнуто ще два елементи одягу, в одному випадку — це шуба і короткополий одяг з рукавами вище ліктя, у другому — два подібні елементи з укороченими вище ліктя рукавами. Можливо, це щось на кшталт делії. З другої половини XVI століття делія мала короткі рукави, її одягали поверх жупана. Поясний одяг обох греків — широкі шаровари, взуття — черевики з гострими носами. У такі ж широкі до долу шаровари вбраний і вірменин.

А ось ром одягнений майже так само, як запорозький козак. Жінки-циганки виглядають убого, але елементи їхнього одягу — сорочка, спідниця, фартух, кунтуш і намітка — цілком відповідають вбранню українок. Циганку на малюнку видають лише характерні риси обличчя і чорне кучеряве волосся.