21 січня 2023 року на сайті Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України з нагоди Дня Соборності було оприлюднено серію фотографій. На них — діячі Української Народної Республіки, що 1919 року перебували в Кам’янці-Подільському: головний отаман Симон Петлюра, диктатор Євген Петрушевич, генерал Микола Юнаков, генерал-четар Мирон Тарнавський та інші.
Одне з цих фото — із Євгеном Петрушевичем і його соратниками — вже неодноразово публікувалося у різних виданнях й інтернеті. Його часто підписують: "Уряд Західньо-Української Народньої Республіки в Кам'янці. 1919 рік". Імовірно, підпис зробили сучасні дослідники. Він не відповідає дійсності.
Ярослав Тинченко
кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Національного військово-історичного музею України
Уряд ЗУНР — Державний Секретаріат — був розпущений 9 червня 1919 року. Його очільника Євгена Петрушевича проголосили диктатором Західної області УНР, колишні державні секретарі стали уповноваженими при диктаторові. Повноваження державного секретаріату військових справ були розподілені поміж військовою канцелярією диктатора та начальною командою Галицької армії.
Протягом понад місяця Петрушевич і його підопічні перебували в Чорткові та Бучачі. Вранці 16 липня вони переїхали на Поділля. Тут вони працювали до 15 листопада, коли через наступ польського війська мусили терміново виїхати на територію Румунії. Отже, всі фото з галицькими політичними та військовими діячами в Кам’янці-Подільському були зроблені не раніше липня. Правильно підписувати їх так: "Диктатор Західної області УНР Євген Петрушевич зі старшинами військової канцелярії та помічниками-уповноваженими".
Підхорунжий, а згодом священник Ізидор Сохацький описував той період: "Диктатура не мала в Кам’янці-Подільськім одного більшого приміщення, і тому канцелярії поодиноких референтур були приміщені в різних місцях. Сам Диктатор займав одно крило палати православного епископа, де мав до своєї розпорядимості три кімнати з довгим коридором на першому поверсі. При сходах, що вели на поверх, було кілька кімнат, де перебувала військова сторожа, яка виставляла при вході на сходах і в задній часті дому, в городі, стійки для охорони Диктатора. В коридорі була розбиральня, і там приміщувалися теж канцеляристи з машинками до писання під надзором хорунжого. В першій, найбільшій кімнаті, урядували постійно ад’ютанти Диктатора, начальник Військової Канцелярії, персональний референт та референти інтендантури і жандармерії. В наслідок цього усі справи, з якими сторони зверталися до Диктатора, могли бути негайно полагоджені".
На кількох фото фігурує військовий з відзнаками полковника УГА. Поза всякими сумнівами, це — керівник військової канцелярії диктатора. Ізидор Сохацький згадує цей орган: "Начальником Військової Канцелярії був зразу колишній шеф штабу ІІІ Корпусу підполк. Долежаль. Коли він в серпні став начальником оперативного відділу в Штабі Головного Отамана, прийшов на його місце командант 4 Золочівської бригади, полк. Степан Чмелик. При кінці жовтня виїхав полк. Чмелик до Хорватії, а тоді заступив його знову підполк. Долежаль".
Фотографії Карла Долєжаля добре відомі. Крім того, в нього на рукавах мали б бути відзнаки підполковника — дві стрічки, а не три, як на фото. Отже, на архівних знімках — полковник Стефан Чмелик. Хорват за національністю, він служив у 24-му піхотному полку австро-угорської армії, який комплектувався уродженцями Коломийської округи. Добре володів українською мовою, тож 1918 року перейшов на службу до УГА.
Принагідно ідентифікуємо ще одного вояка з цієї підбірки. На групових фото літа 1919 року ліворуч від Стефана Чмелика стоїть міцної будови старшина з відзнаками отамана на рукавах. Це — доктор-інженер Ярослав Селезінка, який був референтом інтендантури військової канцелярії та довіреною особою диктатора. Історикам відомі декілька його фото, однак усі — в цивільному одязі.
Про інших осіб з фотографій, оприлюднених ЦДАВО України, розкажемо згодом. Але точна ідентифікація полковника Стефана Чмелика та отамана Ярослава Селезінки дозволить широко використовувати ці знімки як у наукових, так і в популярних публікаціях.