Граф Дідушицький у дорозі до Парижа на Всесвітню виставку

Didushitsky
Володимир Дідушицький і Владислав Зонтаг Архів проєкту "Локальна історія"
Go to next

00:33, 23 червня 2022

Go to next

1878 року у Парижі проходила Всесвітня виставка. Впродовж травня – листопада до французької столиці прибувало понад 13 мільйонів відвідувачів зі всього світу. Телефон Белла, алюмінієвий моноплан дю Тампля, мегафон та фонограф Томаса Едісона – це лише незначна частина того, що тоді милувало око публіці. 

Не міг пропустити такого видовища й Володимир Дідушицький (зліва) – багатолітній колекціонер, організатор музейної справи і один із найбільших землевласників Галичини у XIX столітті. Поруч з ним (справа) – його вірний соратник, музейний таксидерміст Владислав Зонтаг. 

Вони також мали що представити паризькій аудиторії – опудала тварин та птахів, регіональні каталоги експозицій із Природничого музею у Львові, палеонтологічні, геологічні, мінералогічні, археологічні та етнографічні експонати. Ось такими їх, в дорозі до Парижа і зафіксував у вагоні вісбаденський фотограф Карл Борнтрегер. В часі, коли граф Володимир Дідушицький вкотре віз показати світові результати однієї із ключових справ свого життя – колекціонування.

DSCN3425.JPG

Павло Артимишин

кандидат історичних наук, науковець, дослідник проєкту "Локальна історія"

Didushytsky

Володимир Дідушицький 

Фото: із фондів Державного природознавчого музею

Графи Дідушицькі виводили свою генеалогію від руських бояр Дідушичів, які починаючи з XV століття мали великі володіння в околицях Стрия і поступово полонізувалися. Крім цього, за сімейною легендою, одним із предків Дідушицьких був сам князь Василько Романович – брат короля Данила. По лінії матері предками Володимира Дідушицького були представники відомого з XV століття польського магнатського роду Дзялинських.

Шляхетне походження, земельні маєтності площею у майже 40 000 гектарів на територіях Австро-Угорської, Німецької та Російської імперій та домашня, але здобута від тодішніх відомих вчених Авґуста Бельовського, Вінцента Поля та Ернеста Шауера освіта, дозволили Володимиру Дідушицькому зробити успішну політичну кар’єру. Впродовж 1840–1870-х років він пройшов шлях від члена Центральної національної ради та польської Національної гвардії до багаторазово обраного посла до Галицького сейму та маршалка Галичини.

Та насамперед граф Дідушицький був завзятим колекціонером. Ще батько Володимира – Юзеф-Каласантій за життя зібрав у родинному маєтку в селі Поториця на Сокальщині величезну бібліотеку. Складалася вона з унікальних книг, стародруків, рукописних, пергаментних та іконографічних збірок – сукупно близько 50 тисяч одиниць. Наприкінці 1850-х Поторицьку книгозбірню уже Дідушицький-молодший переніс до Львова. 

Окрім книжкової колекції він перевіз також збірки гербарію та фауни, як і палеонтологічні та геологічні пам’ятки, які згодом поповнював уже молодий граф під час регулярних мандрів до Європи. 

с.Поториця_Маєток Дідушицького В.

Родинний маєток Дідушицьких у селі Поториця

Фото: із фондів Державного природознавчого музею

Спочатку колекцію зберігали у палаці родини на тодішній львівській вулиці Курковій (тепер – Лисенка). Згодом у Дідушицького виникла ідея створити природничий музей. Задля цього він навіть придбав будівлю у центрі Львова на сучасній вулиці Театральний, 18.

Після впорядкування експозиції музею, 1873-го природничий музей відкрили для науковців. А через сім років – 10 вересня 1880-го – установа стала доступною для всієї громадськості. З нагоди приїзду до Львова імператора Франца-Йосифа Дідушицький подарував приміщення музею та всі його колекції місту. Але водночас продовжував щороку фінансувати його із власних прибутків з Поторицького маєтку на суму 24 тисячі австрійських корон. До початку XX століття це дало змогу сформувати одну з найбільших у тогочасній Європі музейних колекцій, що отримала офіційну назву “Природничий музей ім. Дідушицьких”.

Водночас 1886-го Дідушицький заснував природничий заповідник поруч зі своїм маєтком біля села Пеняки на Брідщині. На території у понад 20 гектарів букового пралісу замість місця для розваг тогочасної еліти створили сприятливі умови для існування унікальної флори та фауни. Нині тут національний природний парк “Північне Поділля”.

Схожі матеріали

5

Як вижити у російському полоні. Спогади медсестри з Тернопільщини про події 1910—1920-х років

сеоКарпати

Ерцгерцогиня на полюванні в Карпатах

15566487.jpg

Як австрійський ерцгерцог став українським патріотом

8740_800x600_83912030

Інтелект і гроші на службі вітчизні. Галина Пагутяк

1200.jpg

Військовий літак австро-угорської армії. Історія одного фото

20224.jpg

Трускавець: з наших літнищ і живців. Матеріали з преси 1930-х

IMG_6622_new-new

Найеротичніша алегорія залізниці

600.jpg

"Третій у мальтиза служить за одежу": запорожці на австрійській службі

окуневський_1200

Довкола світу зі стетоскопом і пером