Знищені "церкви Шевченка"

Улітку експедиція прибула на Полтавщину. Однією із її зупинок стала Решетилівка — велике козацьке містечко з ярмарками, кількома православними церквами та єврейським молитовним будинком. Саме у Решетилівці Шевченко виконав два рисунки. Ще два він створив у Полтаві.

Дослідники пов’язують візит Шевченка до Решетилівки не лише з роботою Археографічної комісії. Кандидатка філологічних наук Віра Мелешко звертає увагу, що у середині ХІХ століття Полтавщина залишалася одним із найбільш козацьких регіонів України. Згодом у російськомовній повісті "Близнецы" Шевченко писав, що в Решетилівці було близько десяти церков і жили переважно козаки.

У Решетилівці Шевченко гостював у поміщика Олександра Попова. Його маєток був одним із найбільших у містечку. Тут зберігалися велика бібліотека та архів. Спогади про цей візит наприкінці XIX століття записав художник і фольклорист Порфирій Мартинович. Він занотував розповідь місцевої жительки Христини Морозовської. Вона згадувала Шевченка як веселу, відкриту й дотепну людину. Коли господар представив його словами "Пан Шевченко", той одразу відповів: "Який же я пан? Не ображай мене паном! Я такий же харпак, як і всі".

У Решетилівці Шевченко виконав рисунки, які мають не лише мистецьке, а й історичне значення. На них добре впізнаються Миколаївська церква та шпиль Успенської. Ці графічні роботи стали одним із найдавніших свідчень існування обох храмів.

Обидві церкви простояли ще майже століття. У 1930-х роках радянська влада розгорнула кампанію зі знищення культових споруд. За словами директора Решетилівського краєзнавчого музею Юрія Кисіля, більшість місцевих храмів пограбували й розібрали вже 1930 року. Останньою, у 1940 році, зруйнували Успенську церкву.

Руйнування решетилівських храмів відбувалося в межах загальносоюзової антирелігійної кампанії. Її наслідком стало знищення багатьох пам’яток української церковної архітектури. Миколаївська й Успенська церкви належали саме до цієї традиції. Ще у ХІХ столітті Російська імперія почала запроваджувати типові проєкти храмів, затверджені Святійшим синодом. Вони поступово витісняли місцеві архітектурні особливості. У ХХ столітті значна частина цієї спадщини була втрачена.

Шевченкові рисунки мають не лише мистецьку, а й джерелознавчу цінність. Історики використовували їх під час відновлення історичних пам’яток. Зокрема, за ними реконструювали садибу Івана Котляревського у Полтаві та враховували їх під час реставрації споруд Густинського монастиря. Історик Олександр Білоусько зазначає: "Шевченко не міг дозволити собі якихось вольностей у малюнках".

До наших днів дійшли не лише рисунки Шевченка, а й архівні фотографії обох церков, зроблені на початку ХХ століття. Полтавські дослідники використали ці матеріали, історичні описи та консультації архітекторів. На їхній основі вони створили тривимірні реконструкції Миколаївської й Успенської церков, що дають змогу уявити вигляд Решетилівки середини ХІХ століття.