Гравюра Івана Мігури "Гетьман Мазепа серед своїх добрих справ"

Деякий час цей твір датували 1706 роком. Але в наші дні дослідники прив’язують гравюру до 12 жовтня 1705-го – дати, коли Мазепа відвідував Київ. Власне на честь цієї події гравюра й була виконана та саме тоді презентована гетьманові.

Верхній ряд представляє шість київських церков, побудованих або реконструйованих на кошти Мазепи. Перший у ряду — Микільський військовий собор. Він був розташований поблизу теперішньої площі Слави, у 1930-х його підірвали більшовики. Далі – Троїцька надбрамна церква й Успенський собор Києво-Печерської лаври. Перша – храм часів Київської Руси, відбудований у барокових формах на кошти Мазепи, тепер – головний вхід до Лаври. Натомість основний храм комплексу – Успенський собор – також зведений у часи Київської Руси та відбудований за Мазепи – більшовиків не пережив. Підірваний 1941-го й відбудований аж 2001 року. Так само і Братська Богоявленська церква, знищена у 1930-ті. На щастя, до нас дійшли дві останні у ряду церкви – Усіх святих та Воскресенська церкви Києво-Печерської лаври.

На всіх зображених храмах – родовий герб Івана Мазепи. Гетьман був знаним благодійником: він не шкодував грошей не лише на спорудження величних храмів, а й на видання коштовних книг. Його меценатська діяльність мала практичну мету: так він прагнув підвищити свій авторитет, вкоренитися на Лівобережжі. Мазепа був чужий у середовищі місцевої старшини, що встигла поріднитися між собою в кількох поколіннях. Тактика гетьмана спрацювала. Слава та чесноти, якими наділяли його художники й поети того часу, не можуть зрівнятися із возвеличуванням жодного з його попередників. На жаль, більшість цих творів знищено після Полтавської катастрофи 1709 року. 

Між церквами розміщено ротонду з сімома стовпами. Вона символізувала мудрість, що поєднує сім вільних наук: граматику, діалектику, риторику, аритметику, геометрію, астрономію, музику.

На наступному рівні ми бачимо ряд святих. Один із них – Андрій Первозванний. Він передає орден свого імені Іванові Предтечі, святому заступникові гетьмана. Кавалером цього ордену був Іван Мазепа. У цьому регістрі – також й інші Івани: Богослов, Златоуст, Воїн, Кущник та Ліствічник.

Третій нижній ряд представляє самого Мазепу в оточенні алегорій своїх чеснот: розсудливости, мудрости, істини, красномовства, справедливости, науки. Гетьмана представлено в образі Марса та з булавою. Довгий час гравюру Мігури вважали єдиним прижиттєвим портретним зображенням Мазепи з тих, що дійшли до нас. Але не так давно виявили відбиток гравюри Данила Галяховського "Апофеоз Мазепи", що датують 1708 роком. На ній, як і на гравюрі Мігури, Мазепа зображений в образі Марса, оточений алегоріями своїх чеснот. Обличчя на обох гравюрах ідентичне, що дає змогу впевнено говорити про достовірне портретне зображення гетьмана, на противагу пізнішим.

"Заходиш до слави церков, славетний патроне, і бачиш ще один врожай промовистої перемоги" – проголошує напис латинською знизу на гравюрі.