Врятувати церкву в Кугаєві

Кугаїв — мале село у затишному видолинку річки Зубри. Його прикрасою є старий дерев’яний храм Богоявлення Господнього, збудований 1693 року. Хоча є версія, що ця дата над входом може позначати інше. Так вважає Андрій Салюк, ініціатор реставрації і голова ради Львівської обласної організації "Українського товариства охорони пам’яток історії та культури". 

— За розповідями місцевих мешканців, церкву купили, перенесли та заново склали у Кугаєві, — каже пан Салюк. — Тож цілком  може бути, що 1693-ій — рік встановлення в селі, а не побудови. На те, що церква давніша, вказує спосіб оброблення брусів: вони розколоті, а не тесані, як це було притаманно для кінця XVII століття. А також — більш архаїчний тип покрівлі, звичний для раніших зразків. Кугаївська церква є дуже схожа із церквою Успіння Пресвятої Богородиці в Кліцько 1603 року.

Наразі церква вкутана паропроникною плівкою, щоб вберегти конструкцію від затікання води і подальшого руйнування. Востаннє її ремонтували 1985 року силами місцевих мешканців, а 1989-го ще й перемалювали всередині. 

У 1990-х роках греко-католицька громада спорудила новий великий храм, старий використовувати перестала, і він почав руйнуватись. У селі живе заледве 170 мешканців, хоч, можливо, коштів витрачених на нову церкву цілком би вистачило на реставрацію старої. Але це потребувало би значно більше знань, пошуків потрібних людей, часу та моральних ресурсів. Ми бачимо, що це реально із прикладу сусідньої Вовківської громади: ініціативний священник змотивував свою паству до дії, і зараз в селі красується новим гонтям реставрована церква Введення Пресвятої Богородиці, перша згадка про яку датується 1709 роком.

Про кугаївську церкву згадали у 2012 році, коли почала діяти ініціатива "Врятувати церкву в Кугаєві!" під проводом нашого знайомого Андрія Салюка. У перший рік її створення на пожертвувані кошти встановили охоронну і протипожежну сигналізації. На жаль, дияконські двері із зображенням св. Архангела Михаїла викрали з храму за рік до того.

Тепер, через 10 років, справа дійшла до порятунку пам'ятки. Потребують реставрації зігнилі через замокання елементи конструкції. Треба перекрити дах, відновити огорожу, а також висадити нові дерева, котрі захищатимуть церкву від скісного дощу.

Один із важливих елементів храму — іконостас 1702—1806 років — уже перебуває у реставраційних майстернях Львова. Після відновлення храмової будівлі він повернеться на рідне місце. Дещо з історії цього витвору мистецтва ми дізнаємося завдяки Богданові Зятику, викладачу кафедри сакрального мистецтва в коледжі ім. І. Труша. Також він — один із активістів ініціативи "Врятувати церкву в Кугаєві!". 

— В намісному ряді знаходиться найстаріша храмова ікона Богоявлення Господнього з дарчим підписом: "Сей образ справив раб Божий Василій Росин со женою і чадами своїми спасіння ради свого в селі Кугайови во році 1702" . Ще один підпис — на іконі святого пророка Іллі: "Fundator Eliasz Taras…1806".

Під час демонтажу іконостасу за однією із ікон знайшли заховану синьо-жовту шовкову стрічку. При огляді реставраторка тканин припустила, що вона походить із 1920-30-х років. Після реставрації храму її обрамлять та виставлять назагал.

У червні 1935 року газета "Діло" опублікувала чудовий опис львівських околиць, серед яких згадується і церква у Кугаєві. Автор — Степан Гайдучок, пластун, педагог, громадський діяч, популяризатор спорту і мандрівництва в міжвоєнній Галичині. Він пропонує зупинитись біля старої церковиці: "А в неділю можна стрінути "стариків", що підтинають волосся на боярський лад і парадують в опанчах (плащ із цупкого полотна із капюшоном-"богородицею"). Стануть у неділю, бувало, в церкві повагом поклони бити, то траплялося, що передній поспішився встати та й задньому патли приздоптав. Намучився той задній, заки з землі піднісся. Траплялося часом і таке, що збиточні хлопчиська в "богородицю" до опанчі бобу під неділю насиплять. Заходить газда повагом у церкву, поцілує хрест, розклониться праворуч та ліворуч, поклони б’є, а біб по цілій церкві розсипається".

Цього Різдва церква знову наповнилася життям. Там провели мистецьку акцію: сфотографували сцени із вертепними героями. Фото опублікували в соцмережах, завдяки чому вдалося зібрати понад 200 тисяч гривень. 

Маємо надію, що плани по реставрації церкви будуть втілені у життя в найближчому майбутньому. Бо у важкий час війни наші воїни стоять зокрема і за нашу спадщину та культуру, що різнить нас від інших.