Перший пам’ятник Кобзареві у повен ріст був відкритий за часів Української Держави 27 жовтня 1918 року у Ромнах, тоді повітовому місті Полтавської губернії. Тут Шевченко бував на знаменитому Іллінському ярмарку влітку 1845 року. Монумент замовили гласні міської думи в Івана Кавалерідзе, уродженця Роменщини. Скульптор працював над замовленням пліч-о-пліч із вченим-філологом Григорієм Вашкевичем, котрий особисто знав Тараса Григоровича й брав участь у виданні "Кобзаря". Активну участь у зведенні пам’ятника з бетону брали роменські залізничники, а також артисти театру при місцевій "Просвіті", зокрема Степан Шкурат, згодом відомий український актор, виконував бетонні роботи.
Юрій Пуківський
кандидат історичних наук, заступник головного редактора журналу "Локальна історія"
Постать поета злита із могутньою горою-постаментом, яка виростає просто з-під землі. На кам’яній брилі викарбувані рядки з поезії Шевченка: "...І оживу, і думу вольную на волю із домовини воззову".
Пізніше Кавалерідзе, аналізуючи свій пам’ятник, писав: "У роменському пам’ятнику — в посадці голови, в жесті стиснутої руки, що покоїться на коліні, в усьому силуеті постаті, органічно злитої з п’єдесталом у формі пагорба, — я прагнув передати незбориму внутрішню силу поета, його нерозривний зв’язок з рідною землею".
На церемонію відкриття монумента приїхала делегація з Києва на чолі з полковником Никифором Блаватним, який виступав від імені гетьмана Скоропадського. В урочистостях взяли участь поет Микола Вороний та оперна співачка Марія Литвиненко-Вольгемут.
Оригінал цього монумента сьогодні перебуває в Києві біля музею-майстерні Кавалерідзе на Андріївському узвозі, а в Ромнах 27 жовтня 1982 року встановили його копію з бронзи.
Проте найпершим пам’ятником Кобзареві в Україні вважають мармурове погруддя Шевченка, яке встановили у Харкові 1898 року, в садибі Алчевських. На замовлення українського мецената Олексія його виготовив петербурзький скульптор українського походження Володимир Беклемішев. Але простояв він не довго, 1901 року, напередодні 40-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, за наказом міської влади пам’ятник зняли. Вже в 30-х роках син подружжя Микола Алчевський передав погруддя до Харківської картинної галереї, зараз воно зберігається у Київському музеї Шевченка.
А перший скульптурний пам’ятник Шевченкові з'явився у Галичині у підльвівському містечку Винники 28 вересня 1913 року. Погруддя Кобзаря у смушевій шапці витесали з білого пісковика у скульптурній майстерні Андрія Яворського у Львові. Проект розробив відомий український архітектор Олександр Лушпинський. Ініціатива встановлення постаменту походила від місцевої "Просвіти", яка й розпочала збір коштів для пам’ятника. На урочисте відкриття монументу зібралося декілька тисяч українців з Винник і довколишніх сіл. Окремим поїздом зі Львова прибуло 500 гостей. Виступали голова пам’ятникового комітету Володимир Левицький, посол австрійського парламенту Євген Олесницький, поет Богдан Лепкий. До наших днів цей пам’ятник не зберігся, його зруйнували під час українсько-польської війни в 1919 році.