"Століття війни". Огляд книжки "Європеана" Патріка Оуржедніка

Кн_колаж_1200x630_2
Go to next

17:18, 7 квітня 2023

Go to next

"Європеану" можна назвати максимально несподіваною і нестандартною книжкою. Це сто років, спресованих до ста п’ятдесяти п’яти сторінок. Це не хронологічний виклад основних подій, а набір фактів, який має, здається, лише автору зрозумілий порядок. Статистичні дані, гасла, стереотипи, концепції й ідеології. І звичайно, війни. Невідомо, чи Патрік Оуржеднік спеціально вкладав це у свій текст, однак ця книжка дуже добре показує, що минуле століття людство прожило під дулами зброї. Оуржеднік написав її ще 2001 року. На початку 2023-го, завдяки Видавництву Старого Лева книга стала доступною й українською мовою.

Володимир Молодій.jpg

Володимир Молодій

журналіст

Патрік Оуржеднік — чеський і французький письменник та перекладач. Якщо читати його біографію, то цілком легко зловити себе на думці, що "Європеану" він писав, взоруючись на своє життя. Оуржеднік встиг попрацювати санітаром, продавцем у книгарні, працівником на складі, архіваріусом, листоношею, бібліотекарем, шаховим консультантом, редактором, університетським викладачем. Форма його книги про ХХ століття — це дуже довгі речення, де через кому перелічуються факти й статистичні дані.

"Американці, які 1944 року гинули в Нормандії, були дебелими хлопцями і в середньому мали 173 см зросту, а якщо б їх можна було поскладати одного за одним, стопами до тімені голів, то всі разом вони би були 38 кілометрів завдовжки. Німці також були дебелими хлопцями, але найдебелішими під час Першої світової були сенеґальські стрілки. Вони досягали в середньому 176-ти см зросту, тому їх посилали на передову, щоб ними лякати німців".

Якщо потрібно максимально узагальнити про що ця книжка, то можна сказати, що вона про війни. Формат, обраний Оуржедніком, дуже влучно показує, що дві світові війни майже повністю зайняли собою європейські сто років. Стара Європа або відходила від війни, або готувалася до неї.

"В Англії на збройних заводах працювало мільйон жінок, із яких щодня в середньому 18 втрачало зір, інші ж вмирали, отруєні газом. Жінки, які працювали на таких заводах, мали оранжеве волосся і жовті обличчя, і тому їх називали "канарками". Лікарі ж вважали, що дві третини таких жінок залишаться після війни безплідними".

"Європеана" читається досить легко. Однак краще сказати — рівно. Крім доволі відомих фактів про використання газу у Першій світовій чи появу інтернету із книжки можна дізнатися ще багато цікавого. Наприклад, що у військових штабах Великої війни побоювалися, що розгориться мор і таким чином ворог зможе здобути оборонні позиції. Аби цього не сталося, оголосили винагороду за кожного вбитого щура. Солдати стріляли тварин, відрізали їм хвости, аби мати речовий доказ, а ввечері хвости здавали відповідальному, який рахував їм винагороду.

Або про те, що під час Першої світової війни загинуло дев’ять з половиною мільйонів чоловіків і шістсот тисяч жінок. А шість мільйонів чоловіків і двісті тисяч жінок залишилися каліками. Ще сім мільйонів жінок під час війни втратили  чоловіків, а дев’ять мільйонів дітей залишилися без батька.

"Великих успіхів зазнала також галузь гігієни, бо перед Першою світовою війною люди милися дуже рідко, і якщо вже милися, так усією сім’єю в одному чані або ж всією сім’єю разом зі своїми сусідами тощо. У багатьох мешканців міст була своя ванна, а з часом з’явилися також подача гарячої води. Але були містяни, які досить довго боялися гарячої води, бо вважали, що вона містить мікроби".

Геноциди й ляльки Барбі, концтабори та жуйки, винаходи бюстгальтера і контрацептивів, права жінок і чорношкірих. Текст Оуржедніка — ніби потік свідомості, за яким однак цікаво спостерігати. Графічні елементи і колажі, якими ілюстрована книга, підкреслюють хаотичність і несподіваність тексту.

"Великим розчаруванням ХХ століття стало те, що обов’язкова школа і технічний прогрес, і освіта, і культура не досягли того, щоб людина була кращою і гуманнішою, як було прийнято вірити у ХІХ столітті, а також що багато зарізяк, душогубів і масових вбивць були шанувальниками мистецтва, слухали опери, ходили на вистави, писали вірші і навчалися на гуманітарних спеціальностях або медицині тощо".

"Європеана" — ідеальна книжка для рефлексій над минулим століттям. Купити книгу можна тут.

Схожі матеріали

1200х600.jpg

Портрет бісером. Огляд книжки "Велика президентка маленької країни" Дайви Ульбінайте

Іра 600

Мрія про машину часу Ірини Пустиннікової

600.jpg

"Творчість – це наше право від народження". Огляд книги "Кімната снів" Девіда Лінча

Громенко_сео-1200х630

Короткий курс "Історії України" в Росії

солід сео

Таємний суп. Уривок з книжки Юрія Скіри "Солід. Взуттєва фабрика життя"

1200_C6PW8K8.2e16d0ba.fill-1200x630

"Козацький Марс". Уривок з книжки Олексія Сокирка про державу та військо Козацького Гетьманату

600

"Хочу, аби українці глибше розуміли своїх великих митців", — письменник Степан Процюк

1.Кавер_книги_1200х600_.jpg

“Кафе Європа”, “Збагнути Росію”: 10 історичних книжок 2020 року, які варто прочитати

10_DianaKlochko (1)

Сивина як маніфест. Тетяна Яблонська. З книжки "Автопортрети тринадцяти українок" Діани Клочко