"Краще смерть, ніж ганебне життя". Огляд книжки "Моя УПА" Любові Загоровської
14:06, 8 лютого 2023
У січні 2023-го помер Герой України, сотенний УПА Мирослав Симчич. За два тижні до смерті йому виповнилося 100 років. А кілька місяців перед тим вийшла збірка розповідей упівців і упівок, яку розпочинає історія Симчича. Книжку уклала журналістка Любов Загоровська, а видало "Видавництво Старого Лева". Крім пана Мирослава у збірці ще 38 оповідей. Зокрема від Ольги Ільків, Катерини Гуцуляк, Михайла Калиняка. Це документ жорстокого часу російської окупації, під назвою совєцький союз.
Верховна Рада України визнала ветеранів ОУН-УПА борцями за Незалежність України щойно в 2015 році. Двадцять чотири роки до того упівці й упівки, які віддавали життя за цю країну були для неї непомітними. Попри глобальну цивілізаційну несправедливість від цього страждала й історична пам’ять. Медіа були не надто уважними до цих людей. Ветерани й ветеранки відходили, забираючи з собою важливі спогади і свідчення. Книжка Загоровської цінна ним, що зберігає пам’ять про героїчне минуле українців у боротьбі за свободу. А також показує злочини російських окупантів і українських колаборантів проти України.
"Бій тривав від першої години після обіду до потемку, до смерку. Більшовики не могли нас узяти, бо ми обидва мали автомати, гранати, то відбивалися, не давали до хати влізти. Вони що зробили? Запалили запалювальними кулями хату", — Мирослав Симчич.
Історії у книжці викладені монологами героїв і героїнь. Без своїх запитань у тексті або авторських вступів чи пояснень контекстів на початку. "Моя УПА" — це сирі записи-свідчення, із автентичною мовою, вигуками й реакціями ветеранів і ветеранок. Книжка не має жодної літературної вартості, однак вона і не претендує на неї. Авторка пояснює такий формат тим, що навмисне хотіла зберегти автентику, й не хотіла, аби тексти були "літературно прилизаними". З одного боку, з нею важко не погодитися, бо так герої книжки справді постають об’ємнішими й неоднаковими. Та з іншого — легкості читанню відсутність роботи над текстами геть не додає.
"Ади, хата тут була близько, то ми їду збирали для партизанів, хто що міг. Тепер кажуть "шкарпетки", а тоді казали "капці", такі вовняні пледи. То я заповім дівчатам, і вже вони плетуть. Молоко збирали і несли так далеко — там, де ліс, до першої стійки. Там був магазин такий і сховище було", — Василина Гринюк.
Великим плюсом книжки є QR-коди на її сторінках. За переходом — можна почути записані фрагменти аудіозаписів розмов із героями і героїнями збірки. Вони не довгі, тривають по кілька хвилин. Коли під час читання можна почути голос мовця, його інтонацію і манеру висловлюватися — це справляє враження.
"Я там мала симпатію: один чоловік хотів женитися зі мною, Рудик Степан. Закохався. Навіть написав до своєї сестри, щоб вона послала мені посилку. І вона мені, як його нареченій, послала панчохи. Ще й питала: що то за ліліпутка, що таку маленьку ніжку має. Послала мені крем такий, суничний... Ну і все було добре. А тоді мама мені пише: "Покайся і тебе випустять!". І Степан Рудика каже: "Та йди і візьми свої слова назад". А я — ні", — Ольга Ільків.
Книжка "Моя УПА" — це бої, арешти, досвіди виживання в таборах — усе те, на що були приречені тисячі гідних українців упродовж минулого століття.
Книжку "Моя УПА" можна купити тут.
Схожі матеріали
