Це ідеальна книжка для тих, хто любить історію і спорт. Така характеристика книги "Спорт у тіні імперій", переклад українською якої з’явився завдяки видавництву "Фабула", буде достоту влучною. Польський автор Збіґнєв Рокіта розповідає про основні політичні катаклізми минулого століття очима спортсменів. І ніби намагається довести, що вислів "Спорт поза політикою" – це маячня. Прочитавши книгу, гадаю, погодитесь, що йому вдається
Володимир Молодій
журналіст
"Спорт у тіні імперій" із тих книжок, які претендують на певну універсальність. З одного боку, це історичне дослідження з великою кількістю персонажів і подій. Тут історія футболу (але не тільки) розгортається перед читачем, як стародавній сувій. Які правила в цьому виді спорту були в позаминулому столітті, як їх сприймали і як вони змінювалися. Як футбол доволі швидко перетворився на бізнес і чому по-іншому скластися не могло. Тут про принципові протистояння, моральний вибір та драми, і особисті, і цілих народів.
Сімдесяті роки ХІХ століття – епоха ще однієї фундаментальної для майбутнього футболу суперечки. Питання було таким: чи мусить джентльмен ділитися м’ячем? Девід Ґолдблат описує це так: "У більшості випадків спортсмени намагалися самостійно вести м’яч, рухаючись до воріт суперника. Передача м’яча вважалася останньою справою і для того, хто віддавав м’яча, означала поразку, навіть безчестя"
Однак, з іншого боку, Рокіта написав текст, який спокійно можна розглядати як чтиво на вихідні. Захопливі історії, помережані цікавими фактами, й авторська оповідна манера сприяють легкому прочитанню.
Від глибокої історії автор дістається сучасности. У книзі він стисло, але небідно, розповідає про "Челсі" і Абрамовича, "Зеніт" і Мюллера. Про те, як газовидобувна та газорозподільна монополія, найбільша російська корпорація "Газпром", стала офіційним спонсором найсильнішого футбольного турніру Ліги чемпіонів.
– Точна сума не відома, але я чув, що "Газпром" платить за звання спонсора Ліги чемпіонів до 800 млн євро на рік». ФІФА ("Газпром" – один із семи її офіційних партнерів, разом із, наприклад, "Coca-Cola" і "Visa") та УЄФА – автомати для відмивання Росії
Рокіта пояснює, як спорт працює на політику. Москва швидко й дуже добре зрозуміла користь спортивних успіхів для репутації їхньої держави у світі. Тому російські олігархи поділили потенційно найуспішніші види спорту між собою і фінансують їх замість держави. Тому логотипами "Газпрому" повсюдно й забиті рекламні площі УЄФА. Рокіта пояснює цю логіку просто: так ця компанія у європейців асоціюватиметься не з нечесними грошима, жорстоким авторитаризмом і агресією, а з приємними вечорами в колі друзів за пивом.
Пишучи про футбол і політику у Східній Європі, було б нелогічно не згадати українських трафунків. Рокіта їх і згадує: наприклад, історію харківського "Металіста" і Курченка, дніпровського "Дніпра" і Коломойського. Нагадує він і про ідею спільного футбольного чемпіонату між українцями й росіянами, яка розбилася об Майдан і війну Росії проти Україну.
У Західній Європі на початку Холодної війни на стінах з’явилися написи, що вимагали покори комуністам: "Краще червоний, ніж мертвий". Литва ж їде на олімпіаду зі зміненим гаслом, натхненним музикантами: "Краще мертвий, ніж червоний"
Рокіта зосереджується, звичайно, не тільки на футболі. У книзі є історії і про те, як литовський баскетбольний "Жальґіріс" десятиліттями протистояв московському ЦСКА і тим уособлював опір російському імперіалізму. Як угорські ватерполісти у фіналі Олімпіади обіграли збірну СРСР, і потім ця гра стала основою для фільму "Шаленство свободи", одним із продюсерів якого був Тарантіно. Про геніального футболіста Ернеста Вілімовського, який застряг між польською та німецькою ідентичностями. Про вірменсько-азербайджанський конфлікт на футбольних полях Нагірного Карабаху.
Однак родзинка книги буде несолодкою. Бо переклад – не найкращий. На диво, перекладач не пам’ятає правил про ступені порівняння прикметників в українській мові і плутає слова "кращий" і "найкращий" так часто, що нервове посіпування ока – цілком реальна перспектива. Однак хороші враження від книги цей недолік абсолютно згладжують.
Книгу "Спорт у тіні імперій" можна купити тут.