"Переговори, які нічим не закінчилися". Огляд на книгу "Скоропадський і Крим" Сергія Громенка
09:15, 3 липня 2021
З понад 95% у 1783–му частка кримських татар у Криму зменшилася до 29% у 1917–му. Такий наслідок колоніальніальної політики Російської імперії на півострові. Відповідно після розпаду царського самодержавства у 1917 році в Криму почали робити спроби скинути російську владу. Про те, як кримські татари домовлялися з українцями та воювали з росіянами, німців та Скоропадського – книга історика Сергія Громенка "Скоропадський і Крим". Її видало наприкінці весни видавництво "Наш формат"
Чи готові були українці після падіння Російської імперії отримати опіку над Кримом? Радше ні. У ІІІ Універсалі Центральної Ради навіть відмовилися від півострову. Навряд чи готуючи цей документ, у Києві могли уявити, яких проблем згодом він завдасть українським дипломатам.
В грудні 1917–го владу на півострові захопили більшовики і на початок лютого уже завоювали півострів. Так у Криму офіційно проголосили владу радянців. Паралельно червоні активно розгорнули на півострові свою політику: ще в грудні 1917 року вбили понад 128 офіцерів.
"… за два місяці першої хвилі червоного терору (кінець грудня 1917 – кінець лютого 1918 року) в Криму було вбито до 2 тисяч осіб. Але поодинокі позасудові розправи тривали аж до повалення радянської влади на півострові у квітні"
Заволодіти Кримом влада Української Народної Республіки вирішила лише після того, як у березні 1918 року відповідне рішення ухвалила Німеччина. Аби зробити це швидше за армію кайзера, 10 квітня військовий міністр Олександр Жуковський віддав наказ розпочати військову операцію в Криму. В історії вона відома за прізвищем полковника Петра Болбочана, і врешті стала одним із найуспішніших військових походів УНР.
Незважаючи на те, що книга називається "Скоропадський і Крим", гетьман з’являється лише ближче до середин книги. У частині, де Сергій Громенко описує німецьке панування в Криму.
"Україна без Криму не може жити, це буде якийсь тулуб без ніг", – вважав Павло Скоропадський. Гетьман декларував, що Крим повинен був належати Україні за всяку ціну, байдуже чи на умовах автономії чи повного злиття. Власне ті умови мали визначити самі кримці.
Громенко описує офіційні делегації УНР до Криму і навпаки. Усі переговори й суперечки з Сулейманом Сулькевичем, прем’єром Кримського крайового уряду 1918 року. Кримчакам тоді не підійшли пропоновані найширша автономія з окремим урядом, законодавством і бюджетом. Відтак перемовини закінчилися нічим.
"Налбандов згадував у мемуарах, що Сулькевич обмінявся із українським урядом телеграмами, "редагованими у вельми різкому тоні», ще до 25 червня. Отже, залишається незрозумілим, скільки саме було телеграм і хто перший відхилився від дипломатичного протоколу, але цього непорозуміння було достатньо, аби глибинні протиріччя між Києвом та Сімферополем вийшли назовні й спричинили початок відкритого конфлікту"
Згодом за ту неспроможність домовитися і разом виступити проти більшовиків, і Україні, і Криму довелося заплатити дуже високу ціну – поразка у війні та окупація. Далі голод 1921–1923 років і багаторічний терор.
Для кримських татар наслідки виявилися особливо страшні. Виселення, сьогодні повторна російська окупація.
Своєю книгою Сергій Громенко спростовує російський дискурс щодо Криму про те, що до 1954 року Україна до півострова не мала жодного стосунку, а подарував його Києву п’яний Хрущов. У підсумках книги автор стверджує, що рух Криму до України є природній, натомість до Росії – абсолютно не логічний.
Попри масштабну роботу автора, хорошу верстку і дизайн, недоліком книги можна вважати складність тексту. Попри декларування "науково-популярного викладу" книга дається важко: надмір дат і їх дублювання за двома стилями, згромадження подій, відсутність сюжетності. Усе це не сприяє доступності для широкої аудиторії.
Однак праця пана Громенка стане важливою знахідкою усім, хто цікавиться історією Криму, стосунків українців і кримських татар, Павлом Скоропадським.
Книгу "Скоропадський і Крим" можна купити тут.
Схожі матеріали
"Козацький Марс". Уривок з книжки Олексія Сокирка про державу та військо Козацького Гетьманату
Детальніше
