Портрет бісером. Огляд книжки "Велика президентка маленької країни" Дайви Ульбінайте

Чому "портрет бісером"? Бо перше слово в заголовку книжки цілком можна замінити на "ідеальна". Від найпершого слова до останнього – це ода литовській експрезидентці. Інколи, здається, що сторінки книжки злипаються не тому, що нові, а тому, що намазані медом. Хоча, мабуть, іншого зображення президентки від її багаторічної радниці й керівниці пресслужби чекати було б наївно.

Однак, попри пафос, погодьмося, цілком допустимий у книзі про першу особу держави, Ульбінайте вдалося достоту гармонійно поєднати фарби: читач може побачити особисті якості Грибаускайте, розуміти її політичний досвід і виразно чути її голос у внутрішній та зовнішній політиці.

Щоправда, інколи слова Далі звучать малопереконливо, як наприклад, про членство в комуністичній партії: "Колись я була партійною, не дуже активною, але так вже сталося – так доля розпорядилася"…

Литовська президентка, звісно, не могла уникнути порівнянь із Маргарет Тетчер. За аналогією із британською прем’єр-міністеркою медіа нарекли Грибаускайте "Сталевою Магнолією". І справді, Даля має вигляд сильної керівниці, яка не терпить запізнень, завжди прибуває за кільканадцять хвилин до зустрічі й очікує миттєвої реакції від своїх підлеглих. Одразу після інавгурації, набираючи собі команду, висловила класичне: "Зі мною важко, але цікаво".

Ще 2004 року Даля Грибаускайте відмовилася балотуватись на президентських виборах і стала комісаркою Європейського Союзу, відповідальною за фінансові програми та бюджет. Міжнародний досвід дав їй інше, від постсовєцького, розуміння комунікації у великій політиці. Саме форма подання дуже важлива в ухваленні рішень. "Люди потребують діалогу і більше уваги, їм потрібна розмова".

Навіщо ця книга українському читачеві? Такі видання – це рідкісна можливість через зовнішню призму подивитися на себе. Це ніби з чужого будинку позаглядати у своє вікно. Погодьтеся – цікаво. А якщо штори вицвіли – то ще й корисно ;-).

У книзі також йдеться про те, як Грибаускайте розправлялася з корумпованістю у суддівській системі. Ульбінайте описує ніби Україну: "Самоврядування суддів діяло радше як профспілка, надто не турбуючись про суддівську честь, і захищало суддів від громадськості. Суддівські клани, система в системі, партія суддів. Корумповане правосуддя, телефонне право, розподіл справ по знайомству стали буденністю судового життя".

За президентства Грибаускайте, від 2009-го до 2019-го, у справах про корупцію засудили чимало колишніх високопосадовців: віцеміністра охорони здоров’я, кількох міських голів, прокурорів, суддів, політиків тощо.

Однак що особливо актуально для українських читачів – у портреті Далі Грибаускайте авторка наголошує на важливості президентської роботи, коли обов’язково знати мови, потрібно мати досвід і необхідні якості. Без цього керівник держави є хіба що номінальним і користи з цього ніякої.

Книгу "Велика президентка маленької країни" можна купити тут.