Титул для батька. Історія гербу цукрових магнатів Терещенків

<p>Микола Терещенко (1819&ndash;1903)</p>

Предки Артемія Терещенка були козаками. Він починав як прикажчик у крамниці в Глухові. Незабаром почав власну справу: спочатку торгував з візка, далі мав крамничку, а згодом постачав великі партії товарів з півдня. Це дало змогу стати купцем першої гільдії, в народі одержав прозвисько "Карбованець". Артемій скуповував і орендував угіддя в поміщиків, які після скасування кріпацтва не могли пристосуватися до нових умов ведення господарства. Там відкривав цукрові заводи.

Старший син Микола (Нікола) Терещенко ще в юності торгував зерном. Потім організовував перевезення великих партій солі/соли та риби з Криму. Під час Кримської війни одержав вигідні державні контракти на постачання харчів чинній російській армії. Року 1872 із братом Федором і сином Іваном заснував "Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків" — найбільше таке підприємство в Східній Європі.

Ніколині статки оцінювали в 70 мільйонів рублів. Не менше 5 мільйонів він віддав на меценатство: у Києві долучився до зведення Володимирського собору, створення шести медичних закладів, дитячого притулку, політехнічного інституту, училища для сліпих — першого у Східній Європі. Також сприяв відкриттю художньо-промислового та історичного музеїв. До колекції останнього передав кілька тисяч предметів, які придбав після розкопок Вікентія Хвойки.

За родинною легендою, імператор мав надати дворянський титул саме Ніколі Терещенку. Однак він наполіг, щоби в диплом вписали ім’я його батька, на той час уже 76-річного чоловіка. Документ — це книга з п’ятьма пергаментними аркушами. Рукописним текстом перелічені досягнення Артемія Яковича:

"Он купил по добровольному с продавцами соглашению на собственные средства, без содействия правительства, несколько значительных имений, владеет собственными сахарными, винокуренными и суконными заводами и фабриками. Независимо от такого рода деятельности, он отправлял службу по выбору городского общества в звании старшого бургомистра глуховского городового магистрата и состоит церковным старостою при глуховской Треханастасиевской церкви".

Терещенкам надали герб. На ньому зображено два леви — символи сили та потуги, — дві візантійські золоті монети — данина підприємницьким досягненням — та шість колосків із листовими пластинками — свідчення про вклад у розвиток сільського господарства. Внизу на стрічці вписано родовий девіз: "Стремлением к общественным пользам". Символічно, що в гербі українських меценатів використано здебільшого синій і жовтий кольори.

"Позволяем помянутому Нашему верноподданому Артемию Терещенко выписанный дворянский герб во всех частных и пристойных случаях, в письмах, печатях на домах и домовых вещах и везде, где честь его и другие случающиеся обстоятельства того потребуют употреблять по своему изволению и рассуждению", — вказує монарх.

Грамоту зберігали в картинній галереїу радянські часи називалася Музеєм російського мистецтва, яку створив Федір Терещенко. Року 1956 документ передали до історичного музею (тепер — Національний музей історії України).