Кримський перстень солдата Вермахту

Без имени-3.jpg
Go to next

13:09, 12 листопада 2021

Go to next

Під час Другої світової війни серед німецьких солдатів були популярними незвичні ювелірні оздоби – персні у пам’ять про військові кампанії. На світлині – прикраса, знайдена 2006 року на мисі Фіолент у Севастополі. На щиті схематично зображена карта півострова з написом Krim, у лівому нижньому куті  – 1944. По боках – замок "Ластівчине гніздо" в Ялті та Пам’ятник затопленим кораблям у Севастополі.

253079662_1013869582512675_6770189634361697049_n.png

Данило Бержицький

історик

Кримські персні належать до так званих кампанійських. Вони стали популярними через велику кількість воєнних кампаній, які проводила німецька армія у Другій світовій війні. Найпоширеніші – "Салоники", "Нарвік", "Київ", "Орел", "Таганрог", "Крит", "Африка", "Кубань" та інші. Кримська топоніміка презентована такими варіантами: "Севастополь" (найрідкісніший тип), "Алупка", "Ялта", "Гаспра", "Керч", "Сімферополь". І власне назвою самого півострова.

Персні Вермахту умовно можна поділити на різновиди: власне кампанійські, а також полкові, патріотичні та пам’ятні.

Традиція носити подібні прикраси виникла в німецькій армії ще під час Першої світової війни.

Вермахт вступив у Крим 1941 року. Напружена облога Севастополя тривала до середини 1942-го. Військові частини з передової позмінно відводили в тил на відпочинок – як правило, на південний берег півострова. Там солдати й офіцери могли купити в місцевих ювелірів їхню продукцію. Однак переважно ці сувеніри кустарно виготовляли  полкові умільці.

В експозиції Севастопольського музею героїчної оборони і визволення міста є інструменти та заготовки для таких перстеників. Вони належали одному із севастопольських майстрів. 

13.jpg

Кримські персні солдатів Вермахту

Усі фото: надав автор

У фотоальбомі IV повітряного флоту Люфтваффе "Підкорення Криму" (видання 1942 року) опубліковано світлину, на якій зображено кримських татарок, що пропонують німецькому солдатові придбати пам’ятні перстеники "Крим". До того ж у продавчинь прикраси нанизані на всіх пальцях.

Якогось єдиного стандарту для такої продукції не існувало: над створенням оздоб працювало багато ювелірів. Прикраси відрізняються малюнком, матеріалом, вигравіруваними датами. Найбільша колекція кримських перснів налічує понад 50 різновидів.

Серед колекціонерів найпопулярнішими є персні, які мають тільки напис Krim, без дат і зображень – їх приблизно 90 % від усіх знахідок. Нацистська символіка наявна дуже рідко, як правило, вона є частиною зображення імперського орла.

Малюнок на щиті може містити схематичне зображення півострова з написом Krim. Трапляється, бокові поверхні прикрашені гравіюванням із зображенням краєвидів, архітектурних пам’яток, пальм на тлі моря.

Що ж до матеріалу виробів, то найчастіше це срібло. Також є персні з латуні, бронзи, алюмінію. Дуже рідко їх виготовляли із золота та платини.

Серед вигравірованих дат найчастіше трапляється 1944 рік (приблизно 75 % від усіх знахідок). Найрідкісніший тип – із 1942-м (приблизно 5 %). Такий баланс пов'язаний із тим, що підрозділи, які брали участь у кампанії 1942 року, після закінчення операції вийшли з Криму. Натомість велика кількість перснів із 1944 роком зумовлена тим, що німецькі солдати перед вирішальними боями за Крим намагалися позбутись подібних сувенірів на випадок потрапляння до полону. Між німцями ширились чутки, що радянські солдати одразу розстрілюють  вояків Вермахту, відзначених нагородою "Кримський щит", та власників кримських перснів.

Під час археологічних розкопок на мисі Херсонес, на останній точці німецького спротиву на півострові, шукачі знаходили місця масових "скидань" таких прикрас. Максимальна кількість оздоб, які вдавалося знайти за день, – 76 штук. Особливо "прикрашене" місце, розміром 6 на 8 метрів, дало пошуківцям аж 376 перснів.

4.jpg

Кримські дівчатка продають персні солдатам Вермахту

Схожі матеріали

02

Мандри мамонтового бивня з Трипілля

мозаїка сео

Київський Дмитро Солунський. Українська мозаїка з Третьяковської галереї

Памятка_Атаки_І_1955

Затоплені археологічні пам’ятки Дністра

сео музей

Війна в музеї. Галина Пагутяк

600.jpg

Крила Ікара

Звенигородська_берестяна_грамота_2.jpg

Берестяна грамота зі Звенигорода, якій майже тисяча років

DM_6378

Кінь, який виявився гірським козлом

A_FL5809

5 фактів про Берестейську унію

Дерев’яна церква у селі Новоселиця на Тячівщині, 1920-ті роки. Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Спалена церква, збережена у макеті