У Києві в пам'ять про жертв Бабиного Яру заклали перший “камінь спотикання”
Його встановили у пам'ять про Людмилу Ткач, яка пережила масові розстріли у дитячому віці. Водночас процедуру закладення такої пам’ятки на честь ОУНівця Володимира Багазія призупинили.
У Києві в четвер, 30 вересня, з нагоди вшанування пам'яті жертв трагедії в Бабиному Яру заклали перший “камінь спотикання”. Захід відбувся у рамках проєкту “Один камінь, одне життя – 80 каменів спотикання для Києва”.
Про це повідомляє DW.
Захід ініційовало посольство Німеччини у Києві та реалізовав Український центр вивчення історії Голокосту. Перший “камінь спотикання” у Києві заклали на Подолі у пам'ять про Людмилу Ткач, яка пережила масові розстріли у дитячому віці.
Посолка Німеччини в Україні Анка Фельдгузен повідомила, що цього року планують закласти “камені спотикання” тим, кого розстріляли або врятували в 1941 році.
“Це буде 10 імен, бо ми ще не маємо всіх 80 імен. Усі інші ми відкладемо на наступні роки, щоб розслідувати історії цих людей. Це – нагода для дискусії і осмислення історії”, – наголосила Фельдгузен.
“Можна безкінечно викладати це каміння, бо кількість євреїв, які були арештовані або яких відправили в Бабин Яр, – колосальна!”, – додав під час церемонії закладення посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський.
Водночас зазначалось, що також планували закласти “камінь спотикання” у пам’ять про ОУНівця, бургомістра Києва в 1941-1942 роках Володимира Багазія. Однак цю процедуру наразі вирішили призупинити.
“Під час війни його обрала бургомістром німецька влада в жовтні 1941 року. І він на цій посаді намагався боротися проти окупантів. Але він був членом ОУН і одночасно опонентом окупантів… І в червні 1942 року він зі своїм сином був розстріляний у Бабиному Яру”, – розповів директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Подольський.
Біографію Багазія поки прибрали з вебсайту проєкту до остаточного висновку. Як зазначила раніше представниця міністерства закордонних справ Німеччини Марія Адебар, німецька сторона разом з українськими партнерами, у співпраці з Українським центром вивчення історії Голокосту і, за потреби, із залученням інших експертів додатково розслідує біографію Багазія. При цьому вона вказала, що вибір осіб, яким встановлюють “камені спотикання”, спершу робить українська сторона.
Бетонні куби з ребром довжиною у 10 сантиметрів закладаються у тротуар перед останнім вільно обраним місцем проживання людей, яких переслідували нацисти. Ім'я особи та ключові дані, обумовлені переслідуванням, гравіюють на латунній пластині на поверхні. В Україні дотепер було закладено п'ять каменів спотикання у Рівному і дев'ять – у Переяслав-Хмельницькому.
“Камені спотикання” – це проєкт художника Ґунтера Демніґа. Закладеними в землю бетонними кубами з латунними ластинами вшановують пам'ять про людей, яких в період з 1933 до 1945 року переслідували і в більшості випадків убили нацисти.
Проєкт підтримали у багатьох містах Німеччини та Європи. Також “камені спотикання” встановлюють в пам’ять про сінті й рома, людей з політичного та релігійного спротиву, гомосексуалів, свідків Ієгови, жертв “евтаназії” чи начебто “асоціальних”.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що у львівській каналізації знайшли місце, де євреї переховувались від нацистів.
