Кіпіані припустив, що на пагорбі Слави у Львові поховали не Кузнєцова

<p>с. Боратин, де до 1959 року була могила Кузнєцова.</p>

Історик та журналіст Вахтанг Кіпіані прокоментував ситуацію щодо перепоховання енкаведиста-диверсанта Кузнєцова. Його останки Львівська мерія відмовилась віддавати в Росію, попри рішення Адміністративного суду. На думку  Кіпіані, на пагорбі Слави могли поховати “першого-ліпшого німецького офіцера”, а сам енкаведист – доживати віку в Америці.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook.

Кіпіані розповів, що свого часу досліджував обставини смерті Кузнєцова. Тоді й мав можливість ознайомитись із  розсекреченою за його ж зверненням у СБУ справою про загибель енкаведиста.

“Кузнєцов – або справді унікум, “самородок”, який вивчив німецьку мову на феноменальному рівні і не викликав жодних підозр у колег по службі, гауляйтера КохаЕрік Кох - німецький державний діяч, вищий партійний функціонер НСДАП. Визнаний воєнним злочинцем гестапо, або... німець, якому Москва написала правильну біографію. Це був умілий, розумний, цинічний професіонал своєї справи. Результати його діяльності, кількість убитих високопоставлених німців про це свідчать”, – підкреслив Кіпіані.

Обставини смерті Кузнєцова журналіст назвав “легендарними”, додавши, вважає, що на пагорбі Слави у Львові лежить не радянський диверсант, а  “викопаний у 1959 році перший-ліпший німецький офіцер”.

“За канонічною версією, він разом з двома товаришами Камінським і Бєловим загинув у селі Боратин Бродівського району. За версією глави СБ ОУН Миколи Лебедя це сталося у селі Верба на Рівненщині. У могилі, яку “віднайшли” після війни зусиллями його біографа і сослуживця Струтинського було одне тіло. Його ж і перепоховали у Львові. А де інші? У Лос-Анджелесі я записав інтерв’ю з колишнім вояком УПА Богданом Якимівим, який стверджував, що він брав участь у інциденті у Боратині і наче він застрілив “німця”, який поводив себе дивно і спробував був дістати гранату”,  – розповів Кіпіані.

До всього, за його словами,  відомий музейник Борис Возницький розповідав, що вчився у Ленінграді з братом Кузнєцова, який у 1950-х роках отримав “листа чи посилку” від брата з Америки.

“Є версія, що смерть Кузнєцова – це інсценування. І насправді повстанці його не вбили, а обміняли на дружину Лебедя Дарію Гнатківську, яка з 1941 року перебувала за ґратами у німців. У 1945-му Кузнєцов, якщо він справді перебував як цінний бранець у німців, міг потрапити до американців. Знову згадуємо слова Возницького.

Феномен Кузнєцова, який, начебто, почув від Коха про Курську дугу, варто розглядати у комплексі з долею самого гауляйтера. Цей військовий злочинець після війни не був повішений, а чомусь переданий Москвою у ПНР, де він отримав довічний вирок у тюрмі, більше схожій на пансіон. Він мав газети, нормальну їжу, телевізор. І навіть встиг дати інтерв’ю кінодокументалістам. За що така милість до убивці?”, – резюмував Вахтанг Кіпіані.

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що Касаційний адміністративний суд Верховного суду зобов‘язав міськвиконком передати останки Миколи Кузнєцова родичам до Росії, а також підтвердив, що вони зібрали необхідні документи для перепоховання.

Однак згодом виконавчий комітет Львівської міськради проголосував проти передачі Кузнєцова в Росію.