Тімоті Снайдер: Путін давно мріяв про світ без українців. Тепер ми бачимо, що це означає

11:55, 5 квітня 2022

Снайдер_1950х560.jpg

“Володимир Путін вже багато років наводив докази на користь геноциду українців. Ми дослухалися?

Десять років тому він запропонував, слідом за нацистським мислителем-юристом Карлом Шміттом і російським фашистським філософом Іваном Ільїним, якого Путін вважає вчителем, починати політику з розрізнення друга і ворога. Україна була вимушеним другом, ворогом був той, хто не розумів, що українці – частина російської цивілізації. Для Путіна “єдність душ” росіян і українців була волею Бога, захищеною актом насильства, що очищує”.

Про це пише Тімоті Снайдер у своїй колонці, що опублікувало видання The Washington Post. Переклад Сергія Громенка.

Тімоті Снайдер.jpg

Тімоті Снайдер

американський історик та письменник, професор Єльського університету

У довгому липневому есе Путін стверджував, що української нації не існує. Доповнюючи свої більш ранні заяви іншими, які він представив як історичні, Путін писав про “єдність” росіян і українців. Захід нібито збив українців з пантелику, змусивши повірити в те, що у них є своя окрема ідентичність, але це можна виправити.

Нікіта Тітов_1.jpg
Ілюстрація Нікіти Тітова

Це перегукувалося з думкою Гітлера. Фюрер також вважав українців природним колоніальним народом, який, одного разу звільнившись від нібито єврейського керівництва Радянського Союзу, з радістю служитиме новим господарям. Дмитро Медведєв скоротив розрив між цими двома позиціями, ясно давши зрозуміти, що український уряд дискваліфікований президентом-євреєм. За кілька тижнів до вторгнення Росія відмовилася вести переговори з Україною, представивши її васалом [США]. 

Путін продовжив суперечку 21 лютого, заявивши, що російські війська увійдуть в Україну, тому що українська держава – штучна. Оскільки Україна була “повністю створена Росією”, Росія мала право виправити свою помилку.

Стверджувати, що немає ані нації, ані держави, значить претендувати на право їх знищити. “Денацифікація” і “демілітаризація” – дві цілі війни, про які Путін оголосив 24 лютого, в день початку вторгнення, – означали не що інше, як це.

“Денацифікація” означає усунення людей, які не розуміють, що Україна є частиною великої Росії. Легко увійти в оману через збочену відсилку до нацистів, оскільки Україна – демократія з президентом-євреєм, а російські бомби вбили навіть вцілілого у концтаборі. Але за цим ховається політика: “денацифікація” для Путіна означає всього лише дозвіл вбивати або депортувати. Оскільки термін “нацист” не відноситься ні до кого конкретно, він є виправданням нескінченної війни і чисток. Поки українці чинять опір, будуть і “нацисти”, яких потрібно карати.

Нікіта Тітов_2.jpg
Ілюстрація Нікіти Тітова

“Демілітаризація” означає руйнування суверенної держави силою, що включає в себе усунення всіх, хто здатний зберегти елементарні форми суверенітету. Первісною метою війни було захоплення (і, ймовірно, знищення) українського керівництва, яке Путін 24 лютого охарактеризував як “антинародну хунту”, а наступного дня – як “наркоманів і неонацистів”.

16 березня в ході гарячкової промови, назвавши своїх внутрішніх критиків “зрадниками” і “покидьками”, Путін назвав росіян, що мають зв'язки із Заходом, “мошкарою”. На його думку, українці – це росіяни, яким подобається Захід. Їх треба виправити силою – “очистити” або “виплюнути”, як він висловився в тій промові.

Путін передбачав крах України за два дні. Цього не сталося, але відповідна пропаганда була навіч. Декларація про перемогу була випадково опублікована офіційною російською прес-службою РІА Новини 26 лютого. У ній всі теми путінського геноциду були відтворені з точки зору “нової епохи”. Української держави більше немає, а населення її території з радістю прийняло російське панування. “Єдність” досягнуто через “вирішення українського питання”. Української держави “більше ніколи не буде”, а маси задоволено пристосувалися до життя в якості “малоросів”.

Відстань між цими фантазіями та реальністю гарантує нинішні звірства. Путін не може визнати помилку, і він мусить спробувати підпорядкувати світ своїй фантазії. Перемога може означати тільки країну, зруйновану настільки, що у залишків населення без громадянства не буде іншого вибору, окрім як визнати, що вони належать іноземній державі, підкоритися російському поліцейському контролю і перевихованню на все життя, і змиритися з тим, що їхні діти будуть виховуватися як росіяни без будь-яких свобод, які вони знали, будучи українцями.

Ці наміри видно в тому, як ведеться війна: продовжують прибувати загони вбивць, а місцеві еліти продовжують зникати. Тисячі українців були депортовані до Росії проти їхньої волі. Лікарні, школи та цивільні бомбосховища знову і знову стають мішенями. Чверть населення у 44 мільйони людей була переміщена в результаті війни.

Буча_1.jpg

Вбиті російськими військовими цивільні на вулицях Бучі

Фото опублікував радник голови Офісу президента Михайло Подоляк

Слова Путіна чітко відображаються в діях його країни в Україні. У статті II Конвенції Організації Об'єднаних Націй про геноцид вказані п'ять дій, які відповідають цьому визначенню; всі п'ять були вчинені російськими військами в Україні. Що стосується доказів намірів: Путін зізнавався у цьому весь цей час.

Українці все це розуміють; ось чому вони воюють. Бачення прагнення Путіна до геноциду може допомогти решті з нас зрозуміти, звідки взялася ця війна, куди вона йде і чому її не можна програти.

Схожі матеріали

vugledar_tekst-21-1.jpg

Симфонія Донбасу

Улас Самчук з письменником о. Юрієм Станинцем та Петром Міговком у Хусті (1938) 1939.in.ua.jpg

Улас Самчук "Нарід чи чернь?"

ук.jpg

Москва дістає старі ідеологеми: що таке "Малоросія" та "Новоросія"?

1200х600_majdan.jpg

"Революція триває". Огляд книги "Український Майдан, російська війна" Михайла Винницького

600х400.jpg

Андреас Каппелер: "Україну вже років 150 сприймають як шахову фігуру"

600х400.jpg

"У війні проти Росії ми дуже непогано протистоїмо", – Михайло Винницький

600.jpg

Піщано-інформаційна анексія

600.jpg

Тут Україна, тут стрибай!

600.jpg

Тімоті Снайдер: Кожна нація мусить визнати баланс між мучеництвом і мучительством