Тімоті Снайдер: "Ми маємо сказати це вголос. Росія – фашистська країна"

16:00, 20 травня 2022

RussiaTVFeature.jpg

Війна Росії проти України — це не лише повернення на традиційне фашистське поле бою, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Інші існують для того, щоб їх колонізували. Росія невинна через своє стародавнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.

Про фашизм як центральну ідею сучасної Росії розмірковує американський історик Тімоті Снайдер. Його колонку опублікувало видання The New York Times 19 травня. 

Переклав Сергій Громенко

Тімоті Снайдер.jpg

Тімоті Снайдер

американський історик та письменник, професор Єльського університету

Фашизм як ідея ніколи не був переможеним. Як культ ірраціональності та насильства, його не можна було перемогти аргументами: поки нацистська Німеччина здавалася сильною, європейці та інші впадали у спокусу. Тільки на полях битв Другої світової війни фашизм був переможений. Тепер усе повернулося — і цього разу країною, яка веде фашистську війну на знищення, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти у всьому світі зітхнуть із полегшенням.

Ми помиляємось, обмежуючи наші страхи перед фашизмом певним образом Гітлера та Голокосту. Фашизм мав італійське походження, популярний у Румунії, де фашистами були православні християни, які мріяли про насильство, що очищає. Ця ідеологія мала прихильників по всій Європі (та Америці). У всіх її різновидах йшлося про торжество волі над розумом.

Через це неможливо дати задовільне визначення. Люди розходяться в думках, часто люто, з приводу того, що є фашизмом. Але сьогоднішня Росія відповідає більшості критеріїв, які схильні застосовувати вчені. Вона має культ одного лідера, Володимира Путіна. Тут є культ мертвих, організований довкола Другої світової війни. Вона має міф про минуле золоте століття імперської величі, яке має бути відновлено війною зцілюючого насильства — смертоносною війною з Україною.

4005992.jpg

Путін на акції "Безсмертний полк"

Фото: ТАСС

Україна не вперше стає об'єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера у 1941 році. Гітлер думав, що Радянський Союз, який тоді керував Україною, був єврейською державою: він планував замінити радянську владу своєю власною та вимагати родючі сільськогосподарські землі України. Радянський Союз голодуватиме, а Німеччина стане імперією. Він уявляв, що це буде легко, бо Радянський Союз, на його думку, був штучним створенням, а українці — колоніальним народом.

Подібність до війни Путіна разюча. Кремль визначає Україну як штучну державу, чий президент-єврей доводить, що вона не може бути реальною. Вважається, що після ліквідації невеликої еліти широкі маси радо приймуть російське панування. Сьогодні саме Росія відмовляє світові в українській їжі, загрожуючи голодом глобальному півдню.

Багато хто не наважується вважати сьогоднішню Росію фашистською, тому що сталінський Радянський Союз визначав себе як антифашистський. Але це не допомогло визначити, що таке фашизм, і сьогодні це гірше, ніж просто збиває з пантелику. За допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників у 1945 році. Проте його протистояння фашизму було непослідовним.

Гнучкість Сталіна щодо фашизму — ключ до розуміння сучасної Росії. За Сталіна до фашизму спочатку було байдуже, потім він був поганим, потім усе було добре, поки — коли Гітлер зрадив Сталіна і Німеччина вторглася в Радянський Союз – він знову не став поганим. Але ніхто так і не визначив, що це означає. Це була коробка, в яку можна було покласти будь-що. Комуністів репресували як фашистів на показових процесах. Під час Холодної війни американці та англійці стали фашистами. І “антифашизм” не завадив Сталіну у своїй останній чистці націлюватися на євреїв, а його наступникам — порівнювати Ізраїль із нацистською Німеччиною.

Іншими словами, радянський антифашизм був політикою нас та них. Це не відповідь фашизму. Адже фашистська політика починається, як сказав нацистський мислитель Карл Шмітт, із визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм просто означав визначення ворога, він пропонував фашизму чорний хід, через який можна було повернутися до Росії.

У Росії XXI століття “антифашизм” просто став правом російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, приділяли час у ЗМІ. А сам Путін спирався на роботу міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна. Для президента “фашист” чи “нацист” — це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України. Українці — “нацисти”, бо вони не визнають себе росіянами та чинять опір.

Мандрівники у часі з 1930-х легко ідентифікують путінський режим як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищувальний акт насильства та поля смерті навколо українських міст роблять усе це дуже зрозумілим. Війна проти України — це не лише повернення на традиційне фашистське поле бою, а й повернення до традиційної фашистської мови та практики. Інші існують для того, щоб їх колонізували. Росія невинна через своє стародавнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь.

349830386be02fb898b507be75ad1c97.jpg

Техніка окупантів позначена літерою Z

Фото: facebook.com/MinistryofDefence.UA

Оскільки Путін говорить про фашистів як ворогів, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді може бути фашистом. Але у війні Росії з Україною “нацист” означає просто “ворог-недолюд” — хтось, кого росіяни можуть вбити. Ненависницькі висловлювання на адресу українців полегшують їхнє вбивство, як ми бачимо у Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які перебували під російською окупацією. Братські могили — це не випадковість війни, а очікуваний наслідок фашистської війни знищення.

Фашисти, які називають інших людей “фашистами”, — це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності як культ нерозумності. Це останній момент, коли розпалювання ненависті спотворює реальність, а пропаганда стає чистою наполегливістю. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами, будучи фашистом, — основна путінська практика. Джейсон Стенлі, американський філософ, називає це “підривом пропаганди”. Я назвав це “шизофашизмом”. В українців найелегантніше формулювання. Вони називають це “рашизмом”.

Ми знаємо про фашизм більше, ніж у 1930-ті роки. Тепер ми знаємо, куди це привело. Ми маємо визнати фашизм, бо тоді ми знаємо, з чим маємо справу. Але визнати це не означає скасувати це. Фашизм — це не дискусійна позиція, а культ волі, що виходить з фікції. Йдеться про містицизм людини, що зцілює світ насильством, і він підтримуватиметься пропагандою до кінця. Його можна скасувати лише демонстрацією слабкості лідера. Фашистський лідер має бути переможеним, а це означає, що ті, хто виступає проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи руйнуються.

Як і в 1930-х роках, демократія у всьому світі відступає, і фашисти розпочали війну зі своїми сусідами. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто руйнація демократії силою, хоч це вже досить погано. Це буде деморалізація демократій у всьому світі. Ще до війни друзі Росії — Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон — були ворогами демократії. Перемоги фашистів на полі бою підтвердять, що сила завжди має рацію, що переможені самі винні, що демократії мають зазнати невдачі.

Якби Україна не чинила опір, це була б чорна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, на нас можуть чекати десятиліття мороку.

Схожі матеріали

ук.jpg

Москва дістає старі ідеологеми: що таке "Малоросія" та "Новоросія"?

500.jpg

35 тез В’ячеслава Липинського

800x500 obkladunka Grucak.jpg

Як і коли з’явилась назва “Україна” | Ярослав Грицак

600.jpg

Зрадник поневолі – Корнило Устиянович

рашизм. Анна Данчишин.jpg

Рашизм як форма неофашизму

Zaytsev.jpg

Путінізм – контрольний постріл у голову Росії

Браян 1200.jpg

Браян Клаас: Путін потрапив у пастку диктатора

Pozhezha Moskva Smirnov.jpg

Що таке концепція “Третього Риму”? Як Москва використовувала її останні 500 років

Starchenko Natalia.jpg

Як навчали любити Пушкіна. Наталія Старченко