Пусті рамки замість фото

59 років несправедливості

Судили їх за сфальсифікованою справою. Вигадана чекістами організація "Спілка визволення України" нібито мала на меті повалити радянську владу та поновити  капіталістичний лад в Україні. У вердикті значилися різні терміни позбавлення волівід 2 до 10 років, поразки у правахвід 2 до 5 років та виселення за межі УСРР.

На цьому фарисейському процесі суд визнав вимушені нещирі "зізнання" підсудних за "пом’якшувальні обставини". І відповідно, відмовився застосовувати "вищий захід соціальної оборони — розстріл" до п’ятьох осіб, "надзвичайно небезпечних для трудящих УСРР і для пролетарської революції". Це були літературознавець Сергій Єфремов, педагог і теолог Володимир Чехівський, педагог Володимир Дурдуківський, літературознавець Андрій Ніковський, студент Микола Павлушков.

А ще крім згаданих 45-ти учасників процесу були сотні заарештованих та засуджених у справі СВУ поза показовим судилищем. 

У 1989 році сфабриковану справу було закрито через відсутність у діях засуджених складу злочину. Їх повністю реабілітували. З того часу про СВУ написано чимало й опубліковано досить багато документів. Частково реконструйовані життєписи засуджених. 

Водночас ми дуже погано знаємо обличчя засуджених, навіть тих 45-ти, що були залучені до відкритого процесу. Поодинокі винятки становлять хіба що Сергій Єфремов, Андрій Ніковський, Володимир Дурдуківський та Людмила Старицька-Черняхівська.

Прискіплива преса

У неділю вранці 20 квітня газети повідомили, що процес СВУ, який тривав з 9 березня, закінчено. "Найвищий Суд Української Радянської Соціялістичної Республіки, клясовий пролетарський суд виніс вирока групі українських контрреволюціонерів, що організовували змову з метою повалити диктатуру пролетаріяту на Україні, поновити капіталістичний лад і обернути нашу країну на пляцдарм наступу світової буржуазії проти жовтневої революції", — твердила передова "Вісті ВУЦВК".

Перебіг судового процесу в харківській опері зафільмували оператори студії "Совкино". "Совкиножурнал" під № 18/281, що зберігається у Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіві, містить цінний нині матеріал, завдяки якому ми маємо фотографії-репродукції.

В радянській Україні про справу СВУ звітували практично всі періодичні видання. Частина з них, зокрема всеукраїнська республіканська газета "Вісті ВУЦВК" та сатирично-гумористичний журнал "Червоний перець" подавали ще й фото учасників процесу чи карикатури на обвинувачених. Сьогодні такі публікації є чи не єдиною можливістю "побачити" та ідентифікувати осіб, що опинилися на лаві підсудних. Адже архіви репресованих практично не збереглися.

Найбільше фотографій зберегли шпальти газети "Вісті ВУЦВК". Так, ми зараз можемо бачити обличчя:

— засуджених до 10 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 5 років поразки у правах літературознавця, академіка Сергія Єфремова; педагога, теолога Володимира Чехівського і літературознавця Андрія Ніковського;

— засудженого до 10 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 3 років поразки у правах студента Миколи Павлушкова;

— засуджених до 8 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 3 років поразки у правах педагога Володимира Дурдуківського, мовознавців Всеволода Ганцова та Григорія Холодного, лікаря Аркадія Барбара, вчених-гігієністів Володимира Удовенка та Володимира Підгаєцького;

— засуджених до 6 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 3 років поразки у правах філолога і педагога Григорія Іваниці та кооператора Петра Близнюка;

— засудженого до 6 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 2 років поразки у правах історика, академіка Михайла Слабченка;

— засудженої до 5 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 3 років поразки у правах письменниці Людмили Старицької-Черняхівської;

— засуджених до 5 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 2 років поразки у правах історика Йосипа Гермайзе, гістолога Олександра Черняхівського, педагога Андрія Заліського, мовознавця Григорія Голоскевича, літературознавця Петра Єфремова, історика та бібліографа Валентина Отамановського;

— засудженого до 3 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 2 років поразки у правах кооператора Максима Ботвиновського;

— засуджених до 3 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" без поразки в правах мовознавця Віктора Дубровського та історика Тараса Слабченка;

— засудженого до 2 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 2 років поразки у правах педагога, кооперативного діяча Овксентія Болозовича;

— засуджених до 3 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" без поразки в правахумовно педагогів Юрія Трезвінського та Любов Біднової, редактора Костянтина Шила, письменника Михайла Івченка, мовознавця Михайла Кривинюка, хіміка, редактора Костянтина Туркала, лікаря Миколи Кудрицького, педагога, краєзнавця Миколи Лагутивони були звільнені з-під варти після оголошення вироку;

— засуджених до виселення за межі УСРР терміном на 3 роки педагогів Василя Доги, Миколи Білого та Кирила Панченка-Чаленка, мовознавців Володимира Страшкевича та Вадима Шарка, літературознавця та мовознавця Володимира Щепотьєва.

На жаль, семеро осіб на сторінках "Вістей ВУЦВК" не було зафіксовані. Йдеться про: 

— засуджених до 5 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 2 років поразки у педагога Олександра Гребенецького та священика УАПЦ Костя Товкача;
— засудженого до 5 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" без поразки в правах студента Бориса Матушевського;
— засудженого до 3 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" та 2 років поразки у правах священика УАПЦ Миколи Чехівського;
— засуджених до 3 років "позбавлення волі з суворою ізоляцією" без поразки в правах (умовно) педагога Ніни Токаревської та правника Зиновія Моргуліса;
— засудженого до виселення за межі УСРР терміном на 3 роки педагога Йосипа Карповича.

«СВУ по-"одеському"»

Траплялись і курйозні випадки з фотографіями учасників процесу СВУ. Приміром, в одеському ілюстрованому двотижневику "Шквал" деякі фотографії були підписані з помилками. У сатиричному журналі "Червоний перець" це зауважили та розмістили у спеціальному, присвяченому СВУ, числі замітку «СВУ по-"одеському"» із порадою "краще доглядати за версткою".

Одночасно із фотографіями в пресі було багато карикатур на підсудних у справі СВУ. Чи не найбільше у "Червоному перці". 4-те число журналу на обкладинці навіть містило колективну карикатуру.

Підпис "Перше прилюдне засідання ради міністрів СВУ" не залишає жодних сумнівів, чому на лаві підсудних опинились саме ці люди. Радянській владі не були потрібні ті, хто — як члени Української Центральної Ради, різних українських урядів чи партій — брали активну участь в Українській революції. 

Більшовики своїх опонентів воліли знищити. Сфабрикований процес Спілки визволення України цій меті надавався якнайкраще.