Пророцтва Михальди: чому їх слухають мільйони

Сліди останніх людей

– Мені було дев’ять років. Мама дала мені вчитись прясти. Кажу: мамо, я йду до сусідів, бо там старі люди байки оповідають. А колись страшні байки були дуже модні! Бо не було нічого – лише оповіді. До них прийшов старий дідо. Витягнув книжку – таку, як зошит, трішки грубшу – і каже: я тут прочитаю, що далі буде, що Михальда-пророчиця пише. Я опустила веретено: все, буду слухати.

Так починає спогади 90-річна Ганна Яців, жителька села Мала Горожанка, що в нинішньому Стрийському районі на Львівщині.

Дев’ятирічна дівчинка була зачудована розповідями з книжечки. Та ще більше дивувалась тоді, коли передбачення здійснились. Михальда пророкувала, що люди бачитимуть і чутимуть одне одного в будь-якому куточку планети, – це справдилось завдяки телебаченню (ми б уточнили: завдяки інтернету). У небі літатимуть великі птахи із залізними дзьобами – літаки.

Втім найбільше пані Ганну вразило пророцтво, що “на світі залишиться так мало людей, що коли одна людина знайде слід іншої людини, то буде його цілувати”.

Передвоєнний бестселер

Пророкування, передбачення майбутнього дуже органічно увійшли в найрізноманітніші релігійні системи. На початку вони були частиною первісного мітологічного мислення. Однак ясновидства популярні й у добу постінформаційного суспільства. Сучасні обивателі так само, як далекі прародичі, не байдужі до апокаліптичних та есхатологічних ідей, пов’язаних із “кінцем світу”.

На Галичині в першій половині ХХ століття дуже популярною була книга із пророцтвами “арабської цариці Михальди, яку також  звано Сабою”. Цей текст став культовим завдяки особливостям народної релігійности, що сформувалася на перетині релігійної книжности та фольклору.

Дослідники вважають, що на українських теренах тексти із пророцтвами стали популярними підо впливом польської і чеської літературної моди. Сучасна преса пише, що книжка з передбаченнями вперше вийшла в Польщі 1916 року у видавництві Warszawska Drukarnia під титулом “Mądra Rozmowa Królowej ze Saby z Królem Salomonem” (“Мудра бесіда цариці зі Саби з царем Соломоном”). До Другої світової війни брошурку перевидавали багато разів у різних редакціях і великими тиражами.

Зрозуміло, що книги не видавали в період радянського войовничого атеїзму. Розповсюдження будь-якої літератури релігійного змісту було небажаним і вважалося небезпечним. Втім навіть у той час “Пророцтва Михальди” захоплювали читачів та слухачів. На горищах багатьох галицьких домівок і нині можна відшукати екземпляр “Славних пророцтв…” містичної провидиці.

“Господь покарає кожного третього”

Особливо цікавими є розповіді старожилів про те, як вони вперше зіткнулися із пророцтвами легендарної цариці. В інтерпретації наших бабусь і дідусів сокровенні передбачення, які вони почули багато десятків років тому, здійснились.

Люди поважного віку згадують пророцтва: настануть часи, коли жителі планети видобуватимуть енергію з глибин землі; каміння використовуватимуть для освітлення світу; продукти землі стануть дуже дорогими. Або, наприклад, твердження, що жінки та чоловіки виглядатимуть дуже подібно – однаково вдягатимуться й іноді буде важко відрізнити жінку від чоловіка.

Під відеороликом із Ганною Яців на YouTube-каналі “Локальної історії” в багатьох коментарях згадані передбачення про павутину, яка огорне всю планету. “Ще в дитинстві чув про таке пророцтво. Було також записано, що весь світ буде оповито павутинням, зараз маємо інтернет-мережу”, – згадує Володимир Назаревич.

Частина передбачень вочевидь уже належить  до народної творчости. Люди доповнювали колекцію пророцтв власними сподіваннями. Якщо Михальда могла дві тисячі років тому передбачити авіабудівництво і скайп, то чом би не передбачила української незалежности?

Facebook-користувачка Ulyana Mysyk згадує у коментарях: "Мій дідо з маминої сторони розказував про ці пророцтва. Пам’ятаю, як казав про державу серпа і молота, що “прийде день і згине, як роса до сонця”.

В автентичному тексті, надрукованому у перемишльському виданні міжвоєнного періоду, читаємо: “За гріхи Господь покарає третину людства несподіваною смертю... Настане така війна, що мало хто залишиться. Після того буде велика хвороба, а потім голод. Народи будуть терпіти недостачу поживи. Поля будуть знищені й опустілі. Вслід за тим поширяться пошесті і хвороби”.

Пророцтва цариці Савської мали найбільшу популярність у першій половині XX століття. Однак інтерес до них не згасає і нині, про що свідчать численні перевидання.

Від Геракліта до Котляревського

Михальду вважають однією із найвідоміших сивіл. Сивілами в античній культурі називали мандрівних пророчиць, які передбачали майбутнє.

Серед перших віщунку на ім’я Сивіла згадує Геракліт. Згодом цю назву вживали на позначення всіх пророчиць. Про сивілу йдеться в Арістофана, Платона й Арістотеля.

Гераклід Понтійський писав уже про трьох ясновидиць, а в пізніших авторів натрапляємо на відомості про чотирьох, вісьмох і навіть дванадцятьох сивіл. Найбільш прославленими з них були Дельфійська, Еритрейська та Кумська.

Сивіла Кумська є колоритним персонажем "Енеїди" Івана Котляревського:

“В усьому світі я знаю,
Хоть нікуди і не хожу,
І людям в нужді допомагаю,
Ім на звіздах ворожу:
Кому чи трястю оддігнати,
Од заушниць чи пошептати,
Або і волосся ізігнати;
Шепчу - уроки проганяю,
Переполохи виливаю,
Гадюк умію замовляти ”.

Цариця Савська – легендарна правителька аравійського царства Саба. Про неї згадує Біблія і Коран.

Візит містичної жінки до царя Соломона в Єрусалим описано у Старому Завіті. Згідно з біблійною розповіддю, цариця вирішила випробувати ерудицію легендарного мудреця.

<p>П&rsquo;єро делла Франческа, "Цариця Саби зустрічається з царем Соломоном", 1453-1464 роки</p>

“Цариця Савська, почувши про славу Соломона, прибула випробувати його загадками. Прибула вона в Єрусалим з великим почетом, з верблюдами, навантаженими пахощами, премногим золотом і дорогоцінним камінням. Прибувши до Соломона, бесідувала вона з ним про все, що мала на серці”, – йдеться у Першій Книзі Царів.

Водночас Біблія не називає імені цариці.

У 27-й сурі Корану йдеться про царицю Саби. У пізніших арабських текстах вона зветься Балкіс (європеїзована назва – Балкіда).

Історію цариці Савської і Соломона описує етіопський національний епос “Слава царів”. Повелительку згадано з іменем Македа. У тексті йдеться про те, що правителька зачала зі Соломоном дитину. Їхнього сина Менеліка вважають засновником імператорської династії.

<p>Італійська акторка Джина Лоллобріджида в ролі цариці Савської</p>

У європейській літературі трапляється один із варіантів імені цариці – Нікаула. У масовій англомовній культурі її часто величають за назвою країни, Саба. У польській, а також в українській транскрипції цариця Савська отримала ім’я Михальда.

Реальність постаті легендарної цариці достеменно не доведено. Водночас її образ суттєво вплинув на фольклор і літературу багатьох народів Європи, Північної Африки та Близького Сходу.

Про містичну правительку, а також її стосунки із Соломоном неодноразово згадували в епоху Ренесансу. Дуже цікавий цикл фресок створив італійський художник П’єро делла Франческа в базиліці Святого Франциска в місті Ареццо. Царицю Савську зображували Рафаель, Тінторетто та Рубенс.

Взаєминам цариці Савської та Соломона присвячено низку поем, романів та кінофільмів. Її візит до царя в Єрусалим надихнув австрійського композитора Карла Гольдмарка написати оперу “Цариця Савська”.

Ім’я Сивіла має викладачка віщування у книгах про Гаррі Поттера Джоан Роулінг.

А Ліна Костенко писала у вірші, присвяченому містичній правительці:

"Цариця Савська плакала вночі.
А вранці встала в блискучі свої слави,
вся в діамантах, золоті, парчі.
Усі царі гінців до неї слали.
 
Вона їх брала вродою в полоні.
Ніхто при ній розумним не збудований.
Аж навіть сам премудрій Соломон
на всі віки від неї здивувались.
 
Красуня, казка, магія, міраж.
В садах любові царської троянда.
Вино очей, чаклунство магарадж.
Хвилююче мовчання фоліанта.
 
Жагучий сон, мінлівий Орієнт.
Такий вже імідж у цариці склався.
Безкоштовний камінь у першій легенді, -
цариця Савська, о, цариця Савська!
 
Вся в діамантах, золоті, парчі.
При ній сторожа піша і комонна.
Цариця Савська плакала вночі.
Але про це нема у Соломона".