Під наглядом богині Фами. Рекламна агенція Романа Шухевича

Перші кроки

На початку 1937-го, після 2,5 років ув’язнення в Березі-Картузькій та львівських "Бригідках", Роман Шухевич вийшов на волю. Інженер за освітою не міг влаштуватися на жодну високооплачувану роботу. Тож вирішив сам собі створити робоче місце — заснувати рекламне бюро, яке з часом переросло б у велике багатопрофільне підприємство. Компаньйоном запросив випускника Вищої школи закордонної торгівлі Богдана Чайківського. Колись він винаймав кімнату в помешканні Романових батьків.

— Мене кличуть на директора банку в Перемишлі, — вагався Богдан. — Платитимуть 750 злотих — добрі гроші. 

— Але Перемишль — то така діра! — сказав Роман. — Там хіба є кілька гарних дівчаток — і більш нічого. Чого тобі туди їхати? Ми можемо створити власне підприємство й мати можливість розбудовувати український промисел. 

Аргументи переконали — Чайківський погодився на співпрацю і став офіційним власником нової фірми. Назвали її "Фама" — на честь античної богині чуток. Кошти на оплату ліцензії надало товариство "Молода громада", членом якого був Роман. Далі треба було підшукати підприємства, готові платити за рекламу, і видання, які би цю рекламу публікували. Справа була невдячна: тільки-но прогримів скандал щодо схожої установи, "Центрореклами", агенти якої наживалися на коштах "Центросоюзу" та "Маслосоюзу". На щастя, Юліан Шепарович, голова "Центросоюзу", колись очолював і "Молоду громаду", тож швидко пішов на контакт. Упродовж весни-літа 1937 року співпрацю з "Фамою" розпочали і спілка молочарських кооперативів "Маслосоюз", і фірма "Елєґант" (виготовляла пасту для взуття), і "Фортуна нова" (солодощі), і "Калина" (папір для цигарок). 

Домовилися і з пресою. Щоденне "Діло" погодилося публікувати оголошення зі знижкою 75 % після того, як "Фама" оплатила 5 тисяч злотих застави. Ці кошти дав Романів стрийко, адвокат Степан Шухевич. Дмитро Паліїв, який видавав газети "Батьківщина", "Перемога", "Українські вісті", "Хліборобський шлях", також надав знижку 80 %. Найдовше вели перемовини з Іваном Тиктором — власником найбільшого українського видавничого концерну. Лише восени, коли фірма розгорнула бурхливу діяльність, той сам звернувся до Чайківського й погодився друкувати рекламу у своїх виданнях зі знижкою 65 відсотків. 

Офіс на Рив’єрі

Іноді, щоб привернути до себе увагу, Шухевич і Чайківський вдавалися до екстравагантних кроків. Наприклад, розмістили в часописах повідомлення, що о котрійсь годині якась жінка скоїть самогубство, стрибнувши з даху Готелю Жоржа. У визначений час, коли до будівлі зійшлося багато витріщак, скинули ляльку з рекламою. Або ж публікували еротичні оголошення, а такими в той час вважали навіть зображення дівчат з оголеним коліном. Образки змальовували із французьких журналів, придбаних у книгарні на вулиці Коперника. 

Невдовзі у "Фамі" з’явився відділ декорування вітрин. Тоді ж почали виготовляти рекламні щити, будки і плакати. Далі — реклама перед кіносеансами в найбільших кінотеатрах Львова: "Атлантику", "Марисенці", "Копернику". Поступово агенція допомагала збувати продукцію своїх клієнтів. Добрі контакти з Юліаном Павликовським, багаторічним головою Ревізійного союзу українських кооператив, забезпечували доступ до мережі із 3,5 тисячами господарств по всій Галичині. 

Доводилося "вести роботу" і з конкурентами. Якось до міста прибув випускник Варшавської торговельної школи з наміром створити власне рекламне бюро. Шухевич запропонував йому влаштуватися у "Фаму" на достойну зарплату 700 злотих. При цьому в контракті прописали, що навіть після звільнення той не зможе розпочати власної справи. 

Працювали іноді по 12 годин на день. Як підсумок, уже до кінця року "Фама" розміщувала рекламні оголошення у газетах Кракова та Варшави, і навіть за межами Польщі — в Німеччині та Угорщині. Компаньйони заробляли по 1,5 тисячі злотих щомісяця. Колектив налічував десятки людей: ілюстраторів, друкарів, бухгалтерів, водіїв. Офіс містився в центрі Львова — на розі площі Ринок і вулиці Ґродзицькихтепер — вулиця Друкарська. 

— На вашому місці я б сидів не у Львові, а на Рив’єрі, — висловився інспектор Скарбового уряду під час однієї перевірки. 

Горох замість калини

Від перших днів "Фама" вела дві бухгалтерії: легальну та "тіньову". З останньої щомісяця відраховували щонайменше 100 злотих для Організації українських націоналістів. Агенція стала місцем праці багатьох членів нелегальної ОУН. Більшість із них були, як і Роман Шухевич, колишніми політичними в’язнями — тож так само не могли влаштуватися на хорошу роботу. Тому паралельно з відкриттям повітових філій розбудовували й підпільну мережу. У бюро висіла велика мапа, у яку встромляли золоті шпильки там, де існувало стале локальне представництво "Фами", срібні — на місці тимчасових філій. 

Влітку 1938 року помер перший головнокомандувач УГА Мирон Тарнавський. Шухевич і Чайківський вирішили долучитися до організації його похорону. Генерала відспівували в церкві Святого Юра, яку саме ремонтували. Риштування закрили великими блакитними відрізами тканини. Труну прикрасили калиновими китицями. Правда, калина в той час ще не дала плодів — довелося нанизувати на дротики горошини, пофарбовані в червоний. На церковному подвір’ї встановили смолоскипи — їх теж виготовляли власноруч. 

Церемонію відвідали тисячі українців. "Діло" описувало: "Катафальк стояв посередині церкви на тлі жалібної драперії, на якій пишався тризуб. Високо поставлена домовина, накрита червоною китайкою, в головах домовини — військова шапка Покійного. Вгорі над домовиною серед квітів уставлено портрет Ґенерала в домовині, який робив сильне вражіння. На богослуженні була маса народу. Не зважаючи на те, в церкві панував зразковий порядок. В часі виносу домовини з храму заграли трембіти на церковному бальконі. Домовину, вкриту жовто-блакитним прапором та червоною китайкою, уставили на катафальку, по обох боках якого загорілися смолоскипи й уставилася прибічна сторожа".

До 1939 року "Фама" переросла в багатопрофільне підприємство з десятками тисяч злотих прибутку щорічно. Не завадило і те, що Роман Шухевич поїхав захищати Карпатську Україну, полишивши одноосібним керівником Богдана Чайківського. Почали облаштовувати виробництво содової води "Чайка", планували видати адресарій українських купців та промисловців, який мав вийти друком у вересні-жовтні… Ці плани перекреслила війна.