"Ой у лузі червона калина". Історія пісні

Популярний зачин походить із козацької пісні "Розлилися круті бережечки, гей, гей, на роздоллі", яка описує національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького у середині XVII століття. 

Найдавніший із відомих варіантів увійшов до двотомника "Историчні пісні малоруського народу з поясненнями В. Антоновича та М. Драгоманова" 1875 рік. Його записали в селі Мар’янівкатоді Херсонської губернії Єлисаветградського повіту, яке сьогодні перебуває в окупації. 

У 1913 році театральний режисер Степан Чарнецький використав згадану козацьку пісню для вистави "Сонце руїни"1911 рік за п’єсою Василя Пачовського. Він послуговувався текстом, що починався з рядка "Ой у лузі червона калина". А диригент театру Михайло Коссак зробив 12 аранжування, взявши за основу народну мелодію. Виставу про події козацької Руїни з успіхом показували у львівському театрі Товариства "Руська Бесіда" та в містах Східної Галичини. У вересні 1914 року у Стрию її почув Григорій Трух, командир стрілецької чоти, поет за покликанням. Вражений мелодійністю пісні та поетичним образом похиленої калини, що символізувала Україну, він створив три нові строфи. Так з’явився ще один варіант. 

Головна ідея стрілецької версії — двобій українських добровольців (Легіон УСС) з російською імператорською армією ("з москалями"). Автор використав архаїчну епічну символіку, де битва з ворогом асоціюється із "танцем" (поетичне "тан"), а перемога над ним — із жнивами ("пшеничку ізберем") та "козацькою славою", що не пропала. Року 1915 цю версію вперше було опубліковано у Відні у збірці "Сім пісень для вояків". Можна припустити, що вона побачила світ за підтримки члена Української боєвої управи УСС Івана Боберського, який писав, що ця пісня "декларувала завдання визволення й рівноважила своєю вірою в щасливе майбутнє усі жалібні пісні". 

Після Великої війни та поразки українців у визвольних змаганнях вона стала популярною у позавійськовому середовищі. У міжвоєнний період 1920—1930-х років завдяки хоровим обробкам Олександра Кошиця, Філарета Колесси та інших композиторів пісня увійшла до репертуару численних сільських та міських хорів. Усіх захоплював її глибокий символічний зміст. Головний образ композиції — калина, червоні ягоди якої здавна є символом пролитої у битві козацької крови. А в баладах про родинне життя вона уособлює передчасну смерть й означає місце поховання молодої людини. 

Стрілецький варіант пісні "про калину" та "славну Україну" в радянський час був під забороною. Він поширювався тільки через родинні традиції галичан. І мало хто знав про публікацію "козацького" варіанта з оптимістичною кінцівкою: "А ми ж свою славну Україну, гей, гей, розвеселимо!", який у час хрущовської відлиги потрапив до академічного збірника "Історичні пісні"Київ, 1961 рік. 

Сьогодні ця патріотична пісня визначає національну ідентичність сучасних українців, особливо тих, яких лиха доля воєнних біженців розкидала по всьому світу. 28 червня 2022 року понад тисяча співаків з майже 50 країн світу онлайново одночасно заспівали стрілецьку версію: наймасовіше виконання зафіксували записом у Книзі рекордів Гіннеса.