Художник, який творив і пропагував. Роман Сельський

00:48, 20 травня 2023

Роман Сельський Порт

Роман Сельський (1903–1990) мав стати юристом, але обрав малоприбутковий фах художника. Він навчався у Кракові та Парижі, багато подорожував. Більшовицька окупація забрала можливість мандрів і примусила переглянути свою мистецьку концепцію. Та навіть у сірому радянському Львові художник вирізнявся серед колег, а його помешкання стало місцем вільнодумних зібрань. У день 120-річчя від народження Романа Сельського “Локальна історія” розповідає про патріарха львівського сучасного мистецтва. 

Кокора

Анна-Лілія Кокора

журналістка

Роман Стефан Фелікс

Роман Сельський

Роман Сельський і його колега Карло Звіринський у майстерні Сельського

Фото з архіву Володимира Паньківа

Роман Сельський народився 21 травня 1903 року в Сокалі. Батько – судовий урядник Юліан Сельський, мати – Юлія з дому Штекель. Роман – наймолодша, четверта дитина у сім’ї. На момент народження його старшому братові було 23 роки, він уже вивчав право в університеті. Вихованням дітей займалася мати, зокрема давала їм уроки музики. А от до малювання хлопця привчила тітка.

Натюрморт з каталогом 1920-ті

Роман Сельський "Натюрморт з каталогом", 1926 рік

Джерело: art.lviv-online.com

– Сельський часто згадував, що тета Люцина і бабця Юлія розписували костел святої Марії Магдалини у Львові, – розповідає Ангеліна Забитівська, вчена секретарка Національного музею імені Шептицького. – Одна малювала краєвиди, інша – ідилічні сцени з ангелятами на природі. Декілька їхніх картин він зберігав у себе. Можна стверджувати, що мистецький ген Роман успадкував по материнській лінії. Зрештою, родина його була непересічна. Рідний брат мами Євген Прохаско – ентомолог, свою колекцію передав Львівському природничому музею. А рідний брат батька Фелікс був прогресивним лікарем-гінекологом, винайшов кілька професійних приладів, цікавився політикою, товаришував з Іваном Франком. У власному будинку відкрив кінотеатр на 300 місць. Саме на честь дядька майбутній художник і отримав своє третє ім’я: Роман Стефан Фелікс Сельський.

Коли Роману виповнилося 2 роки, Сельські переїхали до Львова. Оселилися на вулиці Пуласького (нині Паркова), 10. Помешкання було велике, але незручне – неелектрифіковане, вигоди ззовні. Центром родини був батько: суворий, працьовитий, харизматичний і автократичний – його слово завжди вважали вирішальним. Юліан ледь не з народження вирішив, що Роман служитиме Феміді. Захоплення сина мистецтвом сприймав як тимчасове. Так би й сталось, якби не гімназійний учитель Леон Довжицький.

– Ти будеш художником! – переконував той. – На життя зароблятимеш викладанням. Влітку матимеш два місяці вакацій, які зможеш повністю присвятити малюванню.

Срібна медаль в Парижі

Найяскравішим спогадом часів Першої світової війни став похорон Івана Франка, вілла якого була неподалік від їхнього будинку. 

Роман Сельський

Група студентів Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, 1947 рік. В центрі Роман Сельський 

1918 року Роман вступив до Вільної академії мистецтв. В останній рік навчання записався до художньо-промислової школи, де відвідував класи Казимира Сіхульського. Цей митець виставлявся по всій Європі та навіть у США. В його майстерні часто збиралася творча богема міста, приходив на ці “вечірні акти” й Сельський. Тоді ж хлопець познайомився з Олексою Новаківським.

– Після резонансної виставки маестро Сельський набрався сміливості, взяв кілька своїх робіт і пішов у майстерню Новаківського біля собору Юра, – каже Забитівська. – Митець прийняв юнака сердечно, показав свої картини й погодився двічі на місяць приймати в себе “на коректи”. Сельський згадував, що Новаківський формував його сприйняття мистецтва. Отже, Сіхульський і Новаківський – дві постаті, які спричинились до його становлення.

Сіхульський дав Роману письмову рекомендацію до вступу в Краківську академію мистецтв. Домашні прихильно зустріли таке рішення. Хоч батько все ще наполягав на освіті юриста, та Роману вдалось знайти потрібні слова, щоб переконати його. Іспити з ліплення і рисунку склав успішно. Спочатку записався у клас Юзефа Мегоффера, згодом перейшов у клас Юзефа Панкевича. 1925 року студент третього курсу Сельський відправив свою роботу на виставку декоративних і прикладних мистецтв у Парижі. Його робота – ескіз килима за мотивами Вавельських гобеленів – несподівано здобула срібну медаль. Того ж року Краківська академія відкрила філію в Парижі, яку очолив Панкевич. Туди поїхав вчитися Роман.

Роман Сельський

Роман Сельський "Двері", 1932 рік

Джерело: art.lviv-online.com

Кохання попри заборону

Юнак поселився в недорогому готелі разом з художником Романом Туриним. Панкевич проводив лекції в Луврі, знайомив студентів з новими мистецькими практиками та напрямками, зокрема з авангардом. Сельський відвідав десятки галерей, виставок, салонів, відкрив для себе Поля Сезана, Анрі Матіса, Пабло Пікассо, Пʼєра Бонара. Останній був частим гостем в студіях польських митців.

Якось Сельський зайшов до майстерні Фернана Леже, де вчився його товариш Герник Штренг (Марк Влодарський). Там зустрів Марґіт Райх, єврейку з Коломиї, з якою познайомився ще під час навчання в академії. Між молодими людьми спалахнула приязнь. Навесні 1929 року троє друзів – Сельський, Турин і Марґіт – повернулися до Львова. Вони мали чітке бажання: перенести мистецьку атмосферу Парижа у рідне місто. Разом з Єжи Янішем, Мечиславем Висоцьким, Александром Кшивоблоським та іншими створили авангардистське обʼєднання “Артес”. Протягом двох років влаштували 11 виставок.

Роман Сельський Марґіт Сельська

Роман Сельський і Марґіт Райх. Париж, 1925 рік

Фото: archive-uu.com

– Хоч в “Артесу” не було спільної програми, але вони мали кредо: творити нове мистецтво і пропагувати його, – каже Ангеліна Забитівська. – Сельського обрали президентом об’єднання. Та скоро група розкололася. Ще до цього Сельський вступив в Асоціацію незалежних українських митців, на виставці якої показав 10 своїх робіт. Це була така собі персональна презентація. На жаль, ці твори не збереглися.

1931 року Роман і Марґіт побралися в греко-католицькому храмі святої Марії в селі Салаші біля Рава-Руської. В церковних метриках жінку записали як Марія Маргарита Бард. Родичі Сельського не були в захваті від цього шлюбу. Та з часом стосунки налагодилися. Подружжя отримало кілька замовлень у Ґданську. На Балтійському узбережжі художник зробив серію портових краєвидів, яка вважається вершиною його майстерності.

Роман Сельський Порт

Роман Сельський "Порт", 1931 рік

Джерело: art.lviv-online.com
Роман Сельський На узбережжі Гелю, 1932 рік

Роман Сельський "На узбережжі Гелю", 1932 рік

Джерело: art.lviv-online.com
Роман Сельський Пристань в Гелю, 1934 рік

Роман Сельський "Пристань в Гелю", 1934 рік

Джерело: art.lviv-online.com

Порятунок з концтабору

У Львові Сельські оселилися на вулиці Над Яром (нині Енергетична), 3. Квартира була комфортна і красива: великі коридори, простора кухня, дві окремі кімнати. Меблі в стилі модерн оплатила мати Марґіт, проєкт створив сам Роман.

Після приходу “перших совітів” 1939-го з міста поїхало багато колег Сельського. Натомість тут опинився його паризький товариш Микола Глущенко. Персона одіозна: кажуть, навчання в Берліні йому оплатив Павло Скоропадський, жив там коштом Степана Смаль-Стоцького, виставку організував за гроші Володимира Винниченка. Імовірно, був шпигуном, можливо – подвійним.

Роман Сельський

Роман Сельський, 1970-ті

– Художники провадили суто мистецькі розмови, не торкаючись політики, – розповідає Ангеліна Забитівська. – В певний момент Глущенко став патроном Сельського. Звісно, про це не згадує ні Роман, ні його друзі, але ми можемо таке припустити. Того ж року у Львові створюють спілку художників, Сельського – не без протекції Глущенка – включають до правління. Наступного року спілка організовує виставку західноукраїнського мистецтва у Києві. Роман бере у ній участь як митець і делегат. Але вже на місці розуміє, що такого заходу для львів’ян більше не буде.

Нацистська окупація принесла нові проблеми. Спочатку Сельських виселили з квартири – вишукане помешкання вподобали німецькі офіцери. В процесі переїзду зникли всі картини, які були вдома. Гестапо забрало батька, брата, кузена та дядька Марґіт. Через якийсь час прийшли й по неї. Жінка пробула в Янівському концтаборі місяць, за іншими даними – лише день.

– Романові вдалося підкупити охоронців концтабору, – переказує музейниця. – Марґіт підкинули цивільний одяг, в якому вона мала вийти на прогулянку між бараками. Коли підступила до воріт, охоронці відвернулися, ніби не помічаючи її. Та в цей момент Марґіт заклякла на місці. Друзі, які чекали ззовні, буквально висмикнули її. Коли дійшли на безпечну відстань, пролунала кулеметна черга. Одразу після цього жінці виробили арійські документи й переправили спершу до Кракова, а потім у Варшаву.

Після війни Роман Сельський влаштувався викладачем в Художньо-промислове училище, відкрите на базі Художньо-промислової школи. Через 2 роки його запросили у новостворений Інститут декоративно-прикладного мистецтва. Поставили умову: переглянути свою мистецьку концепцію. Погодився, хоч ніколи так і не став апологетом соцреалізму.

Портрет Сельського ,Марґіт Сельська

Портрет Романа Сельського Марґіт Сельської

Джерело: collection-lvivgallery.org.ua

Куточок свободи

Більшість співробітників інституту були приїжджі, спілкувались російською. Роман тримався осторонь, вирізнявся одягом і поведінкою, ставленням до студентів. Ті дуже любили свого викладача. Тоді ж зародилася традиція мистецьких четвергів у помешканні Сельських. Спочатку в гості приходили товариші молодості, згодом – студенти. Спілкувалися про мистецтво, культуру, театр – про те, про що вголос говорити не можна було.

– Лишається загадкою, як з такими поглядами Сельський пропрацював в інституті понад 20 років, – зазначає Ангеліна Забитівська. – Можливо, цьому теж сприяв Глущенко. Невідомо, чи був Роман у партії. Свою першу виставку йому вдалося організувати щойно 1976-го. Відкриття, за спогадами Бориса Возницького, було грандіозне – в картинну галерею прийшло пів тисячі людей. При цьому колег по роботі не було, лише друзі й поціновувачі. Щойно 1982 року Сельський отримав перше звання – заслуженого художника. Він точно не був серед тих, кого шанувала влада.

Роман Сельський. «Місяць над Дзембронею», 1970

Роман Сельський "Місяць над Дзембронею", 1970 рік

Джерело: archive-uu.com
Роман Сельський Вид з вікна

Роман Сельський "Вид з вікна", 1974

Джерело: archive-uu.com
Роман Сельський

Карпати, 1967 рік. Зліва направо: Оксана Риботицька, Петро Маркович, Роман Сельський, Карло Звіринський з сином та дружиною, Марґіт Сельська

Джерело: archive-uu.com
Вид з вікна на Чорногору, 1980

Роман Сельський "Вид з вікна на Чорногору", 1980 рік

Джерело: archive-uu.com

– Роман Сельський і його дружина – це два стовпи, на яких досі тримається львівське сучасне мистецтво, – вважає галерист Павло Гудімов. – Вони є коренем цього явища. Тусовки в їхній квартирі окрім близького кола художника відвідувало й молодше покоління, його учні. Ці вечори надихали молоду генерацію – Роман мав дар навчати та неабиякий талант говорити про мистецтво. Він підтримував особливий, непереривний формат спілкування між поколіннями. Художник впливав на те, що у Львові школа базувалась не на псевдокласицистичному каноні, як то в Санкт-Петербурзі чи Москві, а відштовхувалась від модерністичної західної структури. Він поширив паризькі впливи, захоплював своїми пленерними експериментами. Його роботи резонують з духом того часу.

Роман Сельський

Роман Сельський "Мати з дітьми на пляжі", 1980 рік

Джерело: аrt.lviv-online.com

1980 року після важкої хвороби померла Марґіт Райх. Художник знайшов підтримку в спілкуванні зі своєю колишньою студенткою Агнесою Бачинською, на 40 років молодшою. Незабаром вони побрались. До останнього в їхню квартиру приходили львівські митці. Роман Сельський помер 3 лютого 1990 року. Похований на Личаківському цвинтарі. По ньому лишилося кілька тисяч картин. Чимало він продав, дарував друзям і музеям. Понад 50 робіт зберігаються в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові.

Едуард Димшиц, мистецтвознавець, колекціонер:

У 1980-х я писав дисертацію про український натюрморт і з цієї нагоди приїхав до Львова. Арткритик Григорій Островський повів мене до майстерні Сельського. Роман Юліанович був хворий, тому зустрітись з ним особисто не вдалося. Мене прийняла його дружина Агнеса Бачинська. Подарувала на згадку полотно – рожевий листочок на тлі Карпат. Цю картину художник готував мені особисто, знаючи, що я завітаю в його майстерню.

Надалі під час подорожей Закарпаттям і Львівщиною мені часто пропонували роботи маестро. Я звернув увагу на те, що це художник європейський, доволі високого рівня, а вартість творів низька – від 50–100 доларів. В них я впізнавав школу Леже, хоч Сельський не був безпосередньо його учнем, метафоричний живопис, імпресіоністичні впливи.

Один польський артдилер розповів, що має понад 300 робіт Сельського. Він планував популяризувати митця і згодом, можливо, заробити на колекції. Влаштував виставку у Вроцлаві. Але очікуваного попиту не було – поляки захоплювалися своїми іменами, Сельського сприймали виключно як українського художника. Я залучив до справи партнерів, ми домовилися, що він привезе роботи в Україну офіційно, і тут ми їх купимо. Так ця колекція опинилася вдома. Близько 150 з тих робіт придбав я. Всього ж маю понад 200 творів художника.

Я дуже люблю Карпати, тому краєвиди Сельського мені зрозумілі. Шкодую, що так і не поспілкувався з митцем. Думаю, говорили б за вином чи кавою про 1920-ті в Кракові та Парижі. А потім – про 1950–1970-ті в радянській Україні. Цікаво дізнатися про його стосунки з Миколою Глущенком. Спитав би, чи правда, що Глущенко просив Сельського переказати колегам, аби не говорили зайвого в його присутності. Він же був “людиною в погонах”, мусив вести нотатки.

Схожі матеріали

thumb_3012_product_preview_big

"Богомазов у Фінляндії". Подорож місцями, які відтворив український авангардист

600.jpg

Митець затьмареного розуму. Никифор Дровняк

Oleksandr_Murashko_-_Annunciation_-_1907-08

"Благовіщення" на київській терасі. Історія картини Олександра Мурашка

сео Самокиш

Двобій, якого не було. Історія картини "Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким"

Мурашко_за роботою.jpg

Смерть Мурашка. Хто і за що вбив українського художника?

Олена Зарецька 600

"Якщо не комплексувати, а вчитись в Горської, то це дуже корисно", – художниця Олена Зарецька

Matejko_Khmelnytsky_with_Tugay_Bey

Ян Матейко "Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом"

грушевський сео

Путівник Грушевського

Олекса Новаківський

"Новаківський пішов далі". Галицький критик про творчість митця