"Електричний струм" для молоді

"Свастика" за внесок

"Митрополит Андрей Шептицький був електричним струмом для всієї тодішньої української молоді", — згадував пластун Олександр Кисілевський-Ткач. У міжвоєнні роки Митрополит опікувався усіма важливими царинами суспільного життя, пов’язаного з молоддю: створював сиротинці, школи, лічниці. Він активно співпрацював із молодіжними організаціями, зокрема "Пластом". Пластуни навіть змайстрували спеціальні ноші, щоби під час урочистостей виносити Митрополита на плечах до свого товариства. 

Андрей Шептицький надавав "Пласту" велику матеріальну та фінансову допомогу. У 1926 році він подарував організації ділянку землі на горі Сокіл в урочищі Підлюте на Підкарпатті. Там облаштували інструкторський табір. Допомагав і матеріалами для будівництва табору. На одному з листів-прохань власноручно написав: "Дати 30 метрів кругляка". Року 1930 в урочищі Остродір, за 2 кілометри від оселі ієрарха в Підлютому, почали будувати ще одне приміщення для "Пласту". Роботи завершили вже після офіційної заборони організації. 

Оплачував Митрополит і пошиття одностроїв для пластунів. Отаман "Пласту" Северин Левицький звертався до нього у листі: "О, коли та Ексцеленція справили нам бодай на 20 осіб пластове убрання. Найтаньшанайнижча ціна виносить разом 600 золотих польських. Без допомоги їх Ексцеленції ми ніхто, ми бідні, а нам так багато треба. І плащики на зиму, і шапочки здали би ся". 

У 1930 році під час таборування на горі Сокіл пластуни вручили митрополитові "Свастику вдячності". Ця відзнака була створена для осіб, які перебували поза Українським пластовим уладом, але своєю працею чи фінансовою допомогою зробили великий внесок у розвиток організації. Нагороду підтверджували грамотою з написом: "Відзначені цією свастикою мають право вимагати від пластунів кожночасної послуги-помочі". 

Із "Пластом" пов’язана й одна з перших появ Митрополита в кінохроніці. 1 червня 1930 року на стадіоні "Сокіл-Батько" у Львові товариство "Рідна школа" влаштувало Свято молоді. Подію фільмував член куреня "Орден Залізної остроги" Юліан Дорош. На кадрах скаути в одностроях і капелюхах супроводжують автомобіль, у якому сидить Андрей Шептицький. Вже сучасні пластуни відшукали цей короткий німий фільм у Центральному державному кінофотофоноархіві України й виклали його в ютубі.

Сатаністи в одностроях

<p>Літня резеденція греко-католицьких митрополитів "Кедрові палати", 1935 рік</p>

Не все тогочасне керівництво Церкви підтримувало "Пласт". Року 1932 станіславівський єпископ Григорій Хомишин видав книжку "Українська проблєма". Серед іншого він характеризував пластовий курінь "Лісові Чорти". Єпископ закидав їм плекання сатанізму: «Маю перед очима фотографію "Лісових Чортів". Фотографія та представляє більше як сотку мущин і женщин в молодім і середнім віці в строях, а над ними уноситься чорт з рогами й довгим хвостом і приграває на двох сопілках». Єпископ критикував і Северина Левицького, назвавши його "провідником дідьків — люцитером". Той відреагував на критику з гумором — подякував за нове псевдо для себе. У пластових "Вістях" він писав: «Хіба доведеться мені подякувати за творення легенди, бо досі ні в "Пласті", ні поза ним такої клички я не одержував».

У 1930 році польська влада заборонила "Пласт". Андрей Шептицький усвідомлював, наскільки це велика втрата для української молоді. Тож ініціював створення схожої організації — "Орли". Її члени влаштовували літні табори на горі Сокіл, у Крилосі коло Галича, у Страдчі коло Янова, у Михайлівцях поблизу Рогатина. Колишній пластовий табір Остодір продовжував свою діяльність вже під опікою Українського товариства вакаційних осель. 

"Пласт" і далі діяв у Чехословаччині. Члени пластового коша при Українській реальній гімназії у Ржевницях біля Праги хотіли взяти участь у Першому слов’янському з’їзді скаутів, що мав відбутися у столиці країни. По фінансову допомогу звернулися до Андрея Шептицького. Той не відмовив — надіслав 100 польських злотих. Після цього митрополита іменували почесним членом Союзу українських пластунів-емігрантів.

Пісня від Квітки

Якщо Андрей Шептицький активно допомагав "Пласту", то його наступник Йосиф Сліпий вже сам потребував підтримки українських скаутів. У 1963 році він після 18-річного заслання у радянських таборах приїхав до Рима. Діаспора в той час була неоднорідною. Українці проживали в різних країнах, належали до різних політичних сил і ходили до церков різних конфесій. Багато громадських і політичних організацій долучилися до руху за патріархальний устрій Української католицької церквитак тоді іменувалася УГКЦ. У 1975 році отець Іван Гриньох на Великій літургії в Римі вперше назвав главу УКЦ патріархом, і відтоді сам кардинал уже підписував документи таким титулом. Цей факт обурив багатьох діаспорян. Вони вважали, що це призведе до посилення репресій проти греко-католицького підпілля в СРСР та до компрометації українців-католиків.

Патріарха Йосифа підтримав "Пласт". Керівництво організації у Великій Британії на сторінках органу "Вісті" пояснювало: "З уваги на величезні жертви, яких зазнали українці-католики під режимом російського комунізму, УКЦ заслуговує на патріархальний устрій. Установлення патріархату означає: вся УКЦ, вся ієрархія і все духівництво в усіх країнах світу і в Україні дістають один єдиний провід українського первоєрарха. Таким чином може бути забезпечена майбутність УКЦ в діяспорі й на Україні". Правда, цю позицію підтримали не всі британські пластуни. Адвокат Теодор Данилів вимагав, щоб організація негайно вийшла з патріархального руху. У листі до Крайової пластової старшини він наводив приклади крадіжок церковних грошей прихильниками патріархату, а також випадки їхньої брутальної поведінки з опонентами: «Нашим членством в Комітеті ми нарушили принцип неполітичності "Пласту". Патріархальний комітет є організацією частково політичного характеру, він створений і опанований партією бандерівців. Акція за патріархат на нашому терені є акцією церковно-національного злочину, який тепер зачинає набирати кримінального характеру». 

Попри те, що американська поліція попереджала Йосифа Сліпого про можливу загрозу для його життя, під час акції на підтримку руху за патріархат він здійснив пасторські візити до США та Канади. Взяв участь і у святкуванні 20-річчя пластової станиці у Нью-Йорку. На концерті з цієї нагоди виступав вокальний колектив, який очолювала юна співачка Квітка Цісик.