До кінця світу з "живим богом"

12:15, 9 листопада 2021

1920.jpg

Із падінням комуністичного режиму українські громадяни отримали свободу вибору: світоглядного, політичного, економічного. Однак по десятиліттях життя в тоталітарній державі суспільство не мало досвіду користування цим правом. Тисячі людей почали шукати ідей, що допомагали б орієнтуватися в нових умовах життя. Достатньо обнадійливих та неймовірних, щоби в них хотілося вірити. Одну з таких доктрин пропонувало "Велике Біле Братство", яке на початку 1990-х створили київський кібернетик і колишня депутатка Донецької районної ради

drapak.jpg

Михайло Драпак

журналіст

Автозаки під Софійським собором

Ввечері 10 листопада 1993 року жителі України з особливою цікавістю увімкнули телевізори. У сюжетах вечірніх новин українських і російських телеканалів були кадри з-під стін Софійського собору в Києві. Міліціонери силоміць затягали до автозаків десятки людей. Вони опиралися, вигукували прокльони, славили ім’я Марії Деві Христос.

У самому храмі чоловік і жінка піднялися на престол. Їх оточив живий ланцюг. Пара закликала правоохоронців відступити, співала про мир, добро, любов. Коли міліція почала руйнувати стрій, витягати людей і бити їх ґумовими кийками, вони спрямували проти неї вогнегасники.

xbeloe-bratstvo.jpg.pagespeed.ic.c5WHktqYvj.jpg

Марина Цвігун (Марія Деві Христос) та Юрій Кривоногов (Юоанн Свамі)

Фото: psyfactor.org

– Я не відповідаю на питання Звіра, – говорить російською жінка журналістам. – Немає вам прощення і не буде ніколи!

Так закінчилося "покаяння перед кінцем світу" – остання публічна акція релігійного руху "Велике Біле Братство" або ЮСМАЛОС. За версією слідства, того дня майже 30 його послідовників на чолі з Юрієм і Мариною Кривоноговими зачинили в комірці двох працівниць заповідника "Софія Київська". Вони забарикадували входи до собору меблями та почали молитися. Була інформація, що після служби вся група планувала здійснити самоспалення.

Кривоногова заперечувала: до заповідника вони прийшли за квитками, підпалювати себе не планували. Називала правоохоронців служителями Понтія Пилата, а сама чекала на "розп’яття". Це мало стати останнім свідченням "кінця старого і початку нового світу".

Проповідниця з плаката

Біле Братство.jpg

"Плакат образів" "Великого білого братсвта". На ньому зображено поклоніння послідовників руху: Ісус Христос, Марія Деві Христос (Матір світу) та Юоан Свамі (Іоан Хреститель)

Фото: vbb-usmalos.org.ua

На початку 1990-х на вулицях і площах великих міст України почали з’являтися люди, одягнені в усе біле. Вони молилися, узявшись за руки, виголошували звинувачення суспільству та чинним релігіям. Нерідко проповідували у громадському транспорті. Траплялося, заходили до християнських храмів та закликали вірян прийняти їхнє вчення. Виглядало, ніби кількість прибічників нового руху зростає неймовірно швидко.

– "Біле Братство" було не стільки численним, скільки гамірним рухом, – вважає релігієзнавець Віктор Єленський. – Члени організації візуально вирізнялися в натовпі. До того ж, мали змогу друкувати та розкидати по поштових скриньках велику кількість листівок і газет.

Тисячі плакатів із фотографією Марії Деві Христос – Марини Кривоногової – розклеювали в людних місцях обласних центрів. Вона також у білому одязі, в лівій руці тримала давньоєгипетський жезл, праву склала у двоперст.

– Такий образ мав засвідчити, що "Біле Братство" поєднує елементи різних релігій, – каже релігієзнавиця Людмила Филипович. – Його головні джерела – в індуїзмі, християнстві та окультизмі. Але це була не проста еклектика. Із різних ідей лідери "Білого Братства" формували власні догми, а своє вчення подавали як надрелігію.

Тодішні медіа називали організацію "тоталітарною сектою". На противагу їй виникло громадське об’єднання "Порятунок". "Біле Братство" публічно засудив православний патріарх Філарет.

Духовні практики київського кібернетика

Юрій Кривоногов народився у Воронезькій області, Росія. Наприкінці 1970-х у Києві захистив кандидатську дисертацію, працював в Інституті кібернетики. Водночас цікавився соціальною психологією, біоенергетикою, механізмами впливу на групи людей. Врешті-решт захопився історією релігій і містичних вчень. Доєднався до кришнаїтської організації, але не здобув там особливого впливу. Тож вирішив започаткувати власне об’єднання.

cvigun-maria.jpg

Марина Цвигун 

Фото: psyfactor.org

Відкриття неформальних установ – поширене явище часів Перебудови. Восени 1988 року при Будинку вчених Академії наук УРСР Кривоногов створив "Інститут людини". Читав лекції про нетрадиційні методи оздоровлення та самовдосконалення, влаштовував заняття з медитації. Почав їздити великими містами як "спеціаліст із духовних практик".

Під час сеансу в Донецьку Юрій отримав записку. Глядачка розповідала, що розмовляла з Богом. Авторкою послання була Марина Цвігун. Колись працювала в газетах і на радіо, була депутаткою районної ради від демократичних сил. Під час операції пережила клінічну смерть, яку вважала своїм "переродженням". Після цього покинула чоловіка і сина.

Юрій переконав Марину, що це був божественний знак. Тепер у подорожі їздили удвох. Влітку 1990-го вони побралися. Кривоногов почав називати себе Юоаном Свамі або Іоаном Хрестителем, а дружину – Марією Деві Христос. Імовірно, саме ці імена стали основою абревіатури ЮСМАЛОС, що стала другою назвою спільноти: Юс – Юоан Свамі, Ма – Марія Деві Христос, Лос – планетарний Логос.

– Марина була своєрідним каналом ідей Кривоногова, – розповідає Людмила Филипович. – Без сумніву, він її використав. Розумів, що до молодої та симпатичної жінки прислухатимуться значно уважніше, ніж до нього. Але Марина виявилася успішною ученицею.

У пошуках 144 тисяч обраних 

Кривоногови здобували все більше прихильників. Юрій купив будинок із ділянкою у Рибному провулку Києва. Оголосив збір коштів на будівництво храму "нової віри". 7 березня 1991 року зареєстрував "Релігійну громаду посвячених ("Велике Біле Братство)". У структурі наслідував ранні християнські громади: себе проголосив патріархом, Марину – первосвященником. Призначив апостолів, архимандритів, єпископів, монахів і монахинь.

Метою "Білого Братства" Кривоногов задекларував підготовку до "Епохи Матері світу", що розпочнеться 1993 року. Для цього потрібно сформувати "золотий залишок – 144 тисячі святих у білому одязі, які отримають Царство Боже". Місіонери повинні шукати "чисті душі" по світу.

1200.jpg

"Біле Братство" було надзвичайно мобільне. Керівництво та адепти постійно переїжджали з місця на місце, дотримуючись правил "не більше 3 днів в одному місті", часто змінювали конспіративні квартири. Диспетчерські з контактними телефонами функціонували цілодобово. Старші групи вели вахтові журнали. У них записували маршрути поїздок, хто і скільки продав літератури тощо. Ці зведення регулярно перевірялися спеціальними координаторами

Фото: psyfactor.org

Спочатку організація була поділена на два "кільця". До першого входили "члени церкви" – найбільш стійкі юсмаліани. Саме вони виконували місіонерську функцію. Друге кільце – залучені до організації, але не вхожі до "церкви" люди. Вони мали заслужити просування ієрархією. Кількість кілець постійно змінювалася, їхнім членам забороняли спілкуватися між собою. Це стимулювало братчиків постійно демонструвати вірність предстоятелям руху. Вони мали виявляти повний послух, регулярно молитися – часто замість сну, дотримуватися суворого посту. Відмовитися від усіх мирських зв’язків, зокрема з найближчою родиною, віддати все своє майно громаді руху.

Щодня братчики подавали керівникам письмові звіти, у яких перелічували влаштовані проповіді та залучених людей, аналізували власні дії та думки. У товаристві існувала навіть своя "служба безпеки" – таємна група "Біла Троянда", яка стежила за членами нижчих ланок. Найбільшим покаранням вважали вилучення з "Білого Братства".

Юсмаліани ділилися на мобільні групи по троє-п’ятеро осіб. В будь-який момент вони могли виїхати до іншого міста. Тим часом Юрій і Марина "проповідували" за кордоном – в Індії, Ізраїлі, Єгипті. На початку 1992-го вони осіли в Москві, куди перенесли й координаційний центр ЮСМАЛОС. Право хрещення нових членів в Україні передали "апостолам".

Інструкція до кінця світу

Навесні 1992-го Юрій Кривоногов повідомив послідовникам точну дату кінця світу – 24 листопада наступного року. Тепер найдієвішою зброєю проти "демонів" сталине молитви та піст, а поширення ідей "Білого Братства". "Проповіді" проводили дуже активно. Тим часом Київська міська рада скасувала реєстрацію релігійної громади. Проти подружжя порушили кримінальну справу. На це Юрій закликав послідовників не зрікатися поглядів і бути готовими віддати життя за своїх духовних учителів.

На початку жовтня Кривоногови таємно приїжджали до Києва. Вони розіслали прибічникам звістку про декаду покаяння та наказали прибути до столиці України: "21 листопада 1993 року два пророки віддадуть себе до рук Звіра, після чого залишать Землю. Через три дні вони воскреснуть і дадуть початок новому світу". Але перед цим білим братчикам належить пройти крізь останнє випробування – декаду покаяння.

xbeloe-bratstvo-14.jpg.pagespeed.ic.Go1k32nuwZ.jpg

Зразок релігійної творчості Марини Цвігун. Вона самостійно писала молитви та займалася друкованою продукцією "Білого Братства"

Фото: psyfactor.org

До цих вказівок додали інструкцію про дії під час затримання міліцією: відмовлятися від медичної допомоги та харчування, адже це сприятиме "кармічним демонам". Юсмаліани повинні померти від побоїв правоохоронців чи виснаження організму. Так вони гарантуватимуть собі воскресіння.

Київська міліція арештовувала прибічників "Білого Братства". Протягом трьох тижнів за ґратами опинилося 659 осіб. Лідерів затримали під час захоплення Софійського собору. На якийсь час ті оголосили сухе голодування.

"Матір миру" з власним сайтом

Судовий процес над братчиками розтягнувся на два роки. Їх звинувачували в нанесенні шкоди здоров’ю під виглядом релігійних обрядів, захопленні будівлі та масових безладах. Вирок: Юрій Кривоногов – 7 років в’язниці, Марина – 4 роки, "апостол" Віталій Ковальчук – 6 років. У касаційній скарзі Марина стверджувала, що в подіях у храмі винен її чоловік. Вона оголошує його "Юдою", а Ковальчука – істинним вірувальником.

Після виходу на свободу Юрій Кривоногов зрікся догм, що проповідував у "Білому Братстві". Повернувся до Києва, вдруге одружився, взяв прізвище дружини – Сильвестров. Від середини 2008 року його слід губиться.

beloe-bratstvo-6.jpg

Лідери товариства на лаві підсудних. "Марію Деві Христос" (Марину Цвігун) було засуджено до 4 років позбавлення волі (звільнено за амністією у 1997 році). "Папа живої церкви Іван Петро II" (Віталій Ковальчук, згодом – третій чоловік Марини Цвігун) – до 6 років суворого режиму. "Іоан Свамі" (Юрій Кривоногов) – до 7 років суворого режиму

Фото: psyfactor.org

Марина кілька разів намагалася знову зареєструвати "Велике Біле Братство" в Україні, але щоразу отримувала відмову. Орієнтовно 2005-го вона переїхала до Москви. Там живе під іменем Вікторія Преображенська, займається духовними практиками та живописом. 2013-го привозила до Києва персональну виставку. На особистому сайті далі іменує себе "Матір’ю світу".

– Ключову роль у зростанні популярності "Білого Братства" зіграли соціально-психологічні чинники – економічна криза і розпад наявних суспільних інститутів, – резюмує Людмила Филипович. – Першими послідовниками Юрія Кривоногова були зрілі люди з вищою освітою. Лише згодом, коли до руху долучилася Марина, до "Білого Братства" почали все частіше вступати студенти та навіть школярі.

Схожі матеріали

600-.jpg

10 фактів про українських відьом

HOME4642.jpg

Бог – один. Навіть у Бердичеві

600+.jpg

Заборонений Великдень

600.jpg

Безструктурна, всепроникна, всевладна. Вода у віруваннях українців

600.jpg

Олександр Фільц: "Усвідомлення своєї смертності – найсильніший мотор для людства"

smert 1200.jpg

Живі –мертві – забуті. Як українці здавна ставилися до смерті?

600.jpg

Той, який має два свята на рік

stritennia_960х560.jpg

Стрітення: Коли зима зустрічає весну

cover_myhalda.jpg

Пророцтва Михальди: чому їх слухають мільйони