Фотожурналістка Аліна Смутко три роки працювала в окупованому Криму, документуючи горе ув'язнених. Її камера фіксувала життя сімей, часто багатодітних, які залишилися без годувальника після масових арештів. Вона розпочала проєкт 2016 року. А взимку 2019-го її оголосили персоною нон ґрата – упродовж десяти років заборонили в’їжджати до Криму та Росії. Аліна Смутко ділиться архівними світлинами, які зняла у Криму.
Катерина Москалюк
журналістка, документальна фотографка
– Усе своє доросле життя я точно знала, який має вигляд моя країна. Згодом виявилось, що можна легко відірвати від неї шматок. Можна носити військову форму без розпізнавальних знаків, ініціювати референдум та переконувати людей, що так вони житимуть краще. 2014 рік став часом глибокого відчаю, розгублености, злости на себе та державу, повного нерозуміння тогочасних подій. Минають роки – статус Криму не змінюється. З кожним роком огорожі стають вищими, російські прапори – більшими, а прихильники Путіна – красномовнішими, – ділиться Аліна Смутко.
В Аліниній пам’яті закарбувалися слова, які проголосив російський президент Путін, повернувши Крим «в рідну гавань». Тому що після цього 10 тисяч мешканців Криму покинули рідну землю і переїхали на вільну від окупації територію України. Більшість із них – кримські татари, свідчать дані Агентства ООН у справах біженців. Третина – діти. Примус до зміни паспортів, погрози, обшуки, тиск – ці каральні інструменти змусили людей залишити будинки, які вони цеглинка за цеглинкою відбудовували, повернувшись з депортації, що організував Сталін. Їм довелося знову покинути землю предків.
Тих, хто залишився, російська адміністрація притиснула до стіни: незгідних і незручних владі кримських татар, ветеранів кримськотатарського національного руху, глибоко релігійних мусульман, проукраїнських активістів, членів Меджлісу. Найгучнішим із кримінальних проваджень стала справа «Хізб ут-Тахрір».
«Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі» – це політичний рух, який прагне встановити шаріат ненасильницькими методами. В українському Криму прибічники цієї релігійно-політичної спільноти могли вільно збиратися на мітинги. У Росії ж організацію проголосили терористичною, її діяльність заборонили. Втім щоб потрапити «в обробку» російських спецслужб, не потрібно махати прапорами чи вигукувати гасла, достатньо поговорити вдома на теми, які хвилюють навіть аполітичних мусульман: сенс життя чи повсякденні ритуали.
– Вони сказали моєму батькові, що треба лише три хвилини його часу, щоб підписати документи. Ми чекаємо на нього понад три роки, – розповів Аліні Смутко Ділявер Меметов, син Ремзі Меметова, заарештованого у травні 2016 року в Бахчисараї. Його батька засудили до 9 років ув’язнення за «участь в організації державного перевороту та членство в терористичній організації», за фактом – через розмову на релігійні теми в сусідському гаражі.
Сусіда, «організатора осередку терористів», Енвера Мамутова засудили до 18 років. Він – батько семи неповнолітніх дітей.
Майже сотня кримчан за сфабрикованими звинуваченнями перебуває у в’язницях Криму або Росії. Сім’ї ув'язнених на роки залишилися без годувальників. Зате з клеймом «родичі терориста».
– Мій фотопроєкт – про родичів політичних в’язнів, і не лише у «справі Хізб ут-Тахрір». Проєкт про людей, чиє життя кардинально змінилося одного ранку після обшуку. Моя історія – про їхнє повсякденне життя, про щоденні маленькі битви з російською судовою системою в новому «щасливому» російському Криму, який більше нагадує потьомкінські села.