Бородянка. Місто зруйнованих помешкань

14:08, 31 травня 2022

1-cover.jpg

Розбомблені багатоповерхівки, паркани з дірками від уламків снарядів, спалена військова техніка, обгорілі стіни, вікна без скла, забинтований пам’ятник Шевченкові та люди, які жили в окупації тижнями — це Бородянка на Київщині. Сьогодні у місті завали прибрали, міст полагодили, працює імпровізований ринок, а люди потихеньку оговтуються від побаченого. Як виглядає Бородянка зараз — дивіться у фотоісторії.

photo-k_1.jpg

Катерина Москалюк

журналістка, документальна фотографка

8A1A0970.jpg

Розбомблена російськими військами багатоповерхівка міста Бородняка, під завалами якої загинуло щонайменше 40 людей

Усі фото: Катерина Москалюк

Черга огортає площу міста Бородянка і вихлюпується на сусідні вулиці. Люди сидять на переносних стільчиках, тримають на руках дітей або ж спираються на велосипеди. Волонтери привезли гарячі обіди, які сподіваються отримати люди на площі. У місті працює лише декілька магазинів та імпровізований ринок, тож купити продукти у місті досі проблематично.

Якщо оминути довгу чергу і піти далі по вулиці, можна вийти на центральну площу Бородянки. Пробитий кулями пам’ятник Тарасу Шевченку досі замотаний бинтами. Окремі стрічки відгорнулись і безпомічно звисають з постаменту. З одного боку пам’ятника — розбомблена росіянами багатоповерхівка. Під її завалами загинуло більше сорока мешканців. 

8A1A2509.jpg

Центральна площа міста Бородянка

Микола Купрієнко приходить до свого колишнього будинку майже щодня. “Ось, там на сьомому поверсі була моя квартира. Ми з дружиною Ніною тепер маємо ще один день народження. Увечері син нас забрав до свого дому, а зранку на будинок скинули авіабомбу”, — розповідає пан Микола.

8A1A1030.jpg

Микола та Ніна Купрієнки разом більше 60 років

З іншого боку пам’ятника Шевченкові — Будинок культури міста Бородянка. У ньому не залишилось жодного вікна, а стіни потріскались від ударної хвилі. Після роботи саперів та комунальників, працівники приходять на місце робити — приводять до ладу свої кабінети, перебирають вцілілі речі.

Неля Лехно до війни працювала хореографом та влаштовувала з дітьми різні свята. З вікна її кабінету видно розбомблену багатоповерхівку, а на стінах залишились плакати з виступів. Їй з родиною вдалось евакуюватися з Бородянки. “Коли ми поверталися назад і бачили крізь вікно автомобіля усі ці руїни — просто не могли стримати сліз”, — говорить пані Неля.

8A1A2592.jpg

Хореографка Неля Лехно стоїть у своєму кабінеті в Палаці культури міста Бородянка

Перед Будинком культури сидять на лавочці дівчата — Ліза та Саша. Їм чотирнадцять, вони ще вчаться у школі. Їм вдалось евакуюватись з міста, жили у Німеччині. Школярки говорять, що сумували за домом, за друзями і зараз раді бачити одна одну. “Ми більше не слухаємо російську музику. Не можемо”, — кажуть дівчата.

8A1A2735.jpg

Ліза та Саша навчаються у школі, але вже мають спогади про війну

8A1A1209.jpg

Євдокія та Віктор Степасюки прожили увесь час окупації на околиці Бородянки

8A1A1266.jpg

Микола Максюта сидить біля сусідського будинку, зруйнованого окупантами

Схожі матеріали

8A1A2290.jpg

Буча. Два місяці без окупантів

dzembronja.jpg

Old_khata. Хранителі старого раю

ук.jpg

Москва дістає старі ідеологеми: що таке "Малоросія" та "Новоросія"?

crym-seo.jpg

Ув'язнені в Криму

luisa-bojd.jpg

Скарби з фотокамери Луїзи Бойд

kino.jpg

Там, де кіно відчувають на дотик

Улас Самчук з письменником о. Юрієм Станинцем та Петром Міговком у Хусті (1938) 1939.in.ua.jpg

Улас Самчук "Нарід чи чернь?"

rainfuss_03.jpg

Світ, якого більше немає

vugledar_tekst-21-1.jpg

Симфонія Донбасу