Село Нове Місто. Галина Пагутяк

Sic transit gloria mundi. І нема на то ради. Почувши прізвище Herbestus Neapolitanus чи Lucas de Nova Civitate Ruthenus, більшість із нас подумає, що ці панове з Неаполя і репрезентують місто свого походження, як то було в ренесансну добу. Насправді походили вони з малесенького містечка поблизу Добромиля, яке тепер називається село Нове Місто, і їх навічно вписано в історію ренесансного гуманізму. Їм пощастило народитися у місті, де у ХVІ столітті при костелі була школа. 

Перший із них — відомий як Бенедикт Гербест (1531—1598) і очевидно мав прізвище Зелінка (поширене в цій місцевості) — повелитель часу. Автор  книги "Компут"1559 рік про обчислення часу. Навіть не бозна який знавець латини буде вражений стрункою логічною побудовою книги, яка була вкрай потрібна в ті часи, коли назріла потреба уніфікувати календар. Книга відсканована і її можна знайти в інтернеті. Крім того, Бенедикт Гербест, ставши ректором міської школи у Кракові, запровадив поділ учнів на класи, призначив уроки, тобто присвячував вивченню певної дисципліни один день, відтак його можна назвати ще й реформатором початкової шкільної освіти. Належав він до тих єзуїтів, які розвивали науку, як от місіонер Михайло Боїм, що став автором першого латино- китайського словника і запровадив вимірювання пульсу. Бенедикт Гербест мав літературний талант і завзято полемізував із Герасимом Смотрицьким. Правда, орден єзуїтів йому не надто подобався, але вийти звідти було не так просто. 

А от інший "неаполітанець" Лукаш з Нового Міста (?—1542) репрезентував свою малу батьківщину ще й додатком Рутенус, і по праву належить до українських мислителів доби Ренесансу. Він автор теж дуже потрібної книги — про мистецтво написання листів Compendiosa in modum construendarum epistolarum manuductio… 1522 рік, бо в становому суспільстві існував епістолярний етикет, і власне його Лукаш систематизував. Належав до гуртка гуманістів, який очолював Павло Русин, популяризував античних філософів, зокрема Епікура.

Обидва вчені з Нового Міста знайшли своє місце на теренах у Польщі. Бенедикт працював у Познані й Кракові. Лукаш осів у Любліні, де служив писарем.  Там і одружився. На якийсь час повернувся до Нового Міста, працював у магістраті. Ні Лукаш, ні Бенедикт не були шляхтичами, походили з  небагатих міщан, і дитинство їх проминуло всередині мурів Нового Міста, де й досі є ратуша (щоправда, ХХ століття), ринкова площа і чудесний костел Святого Мартина (XV століття), який не вдалося закрити навіть совітам. 

Покровителями талановитих учнів були Гербурти, яким належало Нове Місто, а також рід Тарлів. Така сама школа була й у Фельштині, місці первісної локації і вічного спочинку галицьких Гербуртів. Її вихованець — композитор Себастіян із Фельштина (1480—1549) часом називав себе Гербуртом, щоб підкреслити повагу до того, що зробили для нього володарі краю, які не шкодували коштів на освіту й культуру. Якийсь час Себастіян був навіть вікарієм фельштинського костелу Святого Мартина, а його хорову музику виконують і досі в Польщі.

Тим часом  нема пророків у своїй вітчизні, і не славні на всю Європу гуманісти, а бравий вояк Швейк  — родзинка постколоніального туристичного бізнесу.  А позаяк Швейк не бував у Новому Місті, то  для розкрутки бренду використовують американських ковбоїв, які, правда, теж там не бували, хоча традиційно Нове Місто славилося виноградниками і пасіками.

Журавне, пов’язане з ренесансним гуманізмом завдяки Миколаю Рею (1505—1569), батьку польської літератури, теж стало селом, як і Дунаїв  з його Двором поетів при дворі архієпископа Григорія із Сянока (1406—1477), поета і коментатора "Георгік" Вергілія. Там, власне, вдалося трохи познайомити місцевих мешканців зі славними земляками, а от про неаполітанчиків Бенедикта і Лукаша мало хто знає навіть у середовищі українських істориків, хіба що жменька медієвістів. Вкрита золотою бляхою церква і штамповані гіпсові Богородиці – гордість місцевих мешканців, які оточили себе мурами невігластва. Парадокс сучасної і не лише сучасної України,  коли її історію пишуть  і популяризують чужинці. Зокрема й локальну. Спроби налити в старі міхи нове вино місцевого розливу, як правило, невдалі, хоча й помпезні, бо на цьому гарно можна роздерибанити бюджетні кошти.