Оборона України і папір. Галина Пагутяк

<p>Ян Щасний Гербурт. Ян Матейко, 1867 рік</p>

Принижений, ізольований та розорений Ян Щасний Гербурт засновує друкарню в Боневичах біля ДобромиляЛьвівщина, яка ще кілька років тому мала стіни, а зараз майже знищена. За видання історичних праць Яна Длугоша та Станіслава Оріховського його ще більше піддав обструкції Сигизмунд ІІІ Ваза, його оточення і місцева шляхта, яку староста мостиський і вишенський лякав своєю громадянською, як тепер кажуть, позицією, бо ж виступав на захисті українців і в мостиському старостві обдаровував їх посадами. Скажете, як шляхта, що мала руське коріння, могла не підтримувати проукраїнської позиції? Риторичне запитання — так ніби ми не знаємо, що найзатятішими ворогами України завжди були запроданці з українськими прізвищами. Лякала місцеву малоосвічену шляхту не менше й видавнича діяльність Гербурта — вважали його ледь не чорнокнижником. Тим паче, що Гербурт ще з Праги знався з алхіміками та вдавався до послуг астрологів, і не переймався, що про нього подумають фарисеї. Але щодо книговидання, то за винятком кількох релігійно-містичних листівок, Гербурт мав на меті суто просвітництво і політику. Він випустив із рук меча, щоб узяти книгу.

Де він брав папір? Над цим питанням я замислилася тепер. Тому, що в Україні нині бракує не лише патронів, снарядів, а й паперу, і готуючись до війни, слід було про це дбати ще з 2014 року. Виробництва целюлози в Україні практично немає, а без неї не можливо створити сучасний папір. Ліси масово вирубують, і вивозили досі без обмежень, а це джерело целюлози.

У давнину папір виготовляли з ганчір’я і перша папірня виникла в Галичі ще в ХІІ столітті. Папір книги, про яку я згадую, безперечно, місцевого виробництва. Перша велика папірня була збудована у Буську в першій половині XVI століття. Але могло бути й так, що поряд на річці Вирва, яка тече через Добромиль і Боневичі, Гербурт міг облаштувати власну папірню, це не надто складна справа для тих, хто будував млини. І водяних знаків на цьому папері я не помітила. Для Длугоша та інших більших видань Гербурт міг купувати папір на теренах теперішньої Польщі. Папір був вигідним бізнесом, і вже тоді було кілька його різновидів, був навіть папір, яким "склили" вікна. Якщо й була папірня на Вирві, то вона проіснувала дуже коротко, поки Гербурту не заборонили займатися книговиданням. Не офіційно, а просто не дозволили продавати книги.

Я веду до того, що зараз українська книга видається мізерними накладами через відсутність власного паперового виробництва, яке колись було й упокоїлося у 1990-ті. Вже тоді Росія готувалася до війни, а її агенти знищували стратегічно важливі промислові підприємства в Україні. Тепер ми бідкаємося за знищенням оборонної промисловості, але про паперову промисловість ніхто не згадує. До 2022-го року папір купували здебільшого в Росії, тепер уже ні. Папір із Західної Європи та США дуже дорогий, а з Азії — дорога його доставка. Зате немає проблем з туалетним папером власного виробництва, але на ньому не надрукуєш книг — ні розважальних, ні тих, які стануть зброєю проти московського агресора. Вартість книги постійно зростає, і економлять на авторах та редакторах. Папір на основі макулатури неякісний і нетривкий, обладнання в друкарнях застаріле, а Харків, де друкували більшість українських книг, під обстрілами. У книговиданні в пріоритеті не вітчизняна література, а перекладна. Якби паперову та целюлозну промисловість влада стимулювала пільгами, ми не мали б дефіциту і собівартість книги зменшилася б. Бракує паперу навіть на шкільну літературу, учнів продовжують навчати за підручниками часів українофоба Табачника. Втім, чи діяло в національних інтересах Міністерство освіти взагалі коли-небудь?

Зубожілий магнат Ян Щасний і той видав у 1613 році першу в Східній Європі книжку "Наука Добромильська", розуміючи виховне значення книги для молоді. Паперової, бо для освіти засвоєння знань на паперових носіях значно ефективніше, ніж на цифрових. Спонсорів для видань можна знайти, не всі такі, як темна вишенська шляхта, що писала доноси на свого старосту, але починати треба з виготовлення целюлози, паперу і модернізації друкарства. Зброя і папір — ось на що треба ставити, щоб перемогти у цій війні й розвиватися як успішна нація.