Михайлівська церква у Старій Скваряві. Прелюдія. Золота галицька провінція
16:53, 20 грудня 2022
Колись я вже читав про дерев’яну церкву у Старій Скваряві, що неподалік Жовкви, навіть зазначив собі, що мав би обов’язково побачити цей храм. Але, попри те, що не раз і не два бував у Жовкві, якось не випадало навідатись у це мальовниче село, заховане поміж пагорбами Розточчя.
А недавно, подорожуючи Яворівщиною, пізнім осіннім надвечір’ям потрапив у Стару Скваряву і опинився на широкому подвір’ї, посеред якого стояла чарівна дерев’яна святиня.
Церква святого Михаїла — класичний зразок галицької сакральної архітектури. Вона схожа на подібні дерев’яні пам’ятки у селі Лоні, що на Перемишлянщині і в Белзі.
Виглядає вона чудово! При тому, що є однією з найдавніших дерев’яних церков України — у 2008-му році на старовинному брусі знайдено напис уставом ранній тип письма кириличних рукописів ХVІ століття з датою побудови — 1508-ий рік! Храмові уже понад п’ять століть!
Ця церква з’явилась у Старій Скваряві аж у 1715-му році і була перенесена із сусіднього Глинська, де стояла на місці давнього городища Щекотина.
Як на мене, Михайлівська церква поступається красою та вишуканістю Святодухівській в Рогатині, чи Святоюрській у Дрогобичі. Але в ній знаходиться скарб, який вивищує її в ряд цих вишуканих храмів — унікальна пам’ятка культури, взірець духовної спадщини українців, виняткової краси старовинний іконостас, єдиний збережений зразок повного комплексу молільного та празничкового рядів середини XVI століття. Намісний ряд виконав у 1677—1687 роках знаний майстер Жовківської іконописної школи Іван Руткович.
За совітів церква у Старій Скваряві з 1947-го по 1989-й роки була зачиненою. Уже за української влади храм повернули вірянам і належно пошанували — саму святиню і безцінний іконостас фахівці ретельно відреставрували. Оскільки тутешні мешканці неподалік збудували новий просторий храм, Михайлівська церква стала філією Львівського музею релігії.
На жаль, того сумеркового вечора мені пощастило оглянути чудову церковцю лише зовні. Було пізно і побачити знаменитий іконостас не вдалося. Може то й добре — ця мандрівка була лиш прелюдією перед відкриттям справжнього скарбу, що захований за стінами давньої святині. Наступного року обов’язково перейдуся від Жовкви до Старої Скваряви, щоб відкрити для себе ще одне безцінне надбання нашої культури.
