"Метафора східної брами Європи стала реальністю", – Юрій Волошин

14:16, 1 березня 2022

003.jpg

Метафора брами стала реальністю. Якщо її захисники впадуть, Мордор зруйнує всю Європу й увесь світовий порядок, а якщо встоять – Європа й далі житиме. Мені видається, їй пора нарешті усвідомити наскільки важливі ті, хто захищає її східну браму й повернути їх у свою родину. 

Волошин Юрій.jpg

Юрій Волошин

доктор історичних наук, професор Полтавського університету ім. В.Короленка

Шостий день український народ бореться з масштабним вторгненням ворога! Я ніколи не мав особливих сентиментів щодо сусідньої держави і ще з дитячих років попри те, що родом із Слобожанщини, чітко усвідомлював, що ми не один народ. Це зовсім не значить, що у мене немає серед росіян друзів чи добрих колег. Однак у сьогоднішній Росії вони маргіналізовані.

Але я хочу сказати про інше. Назва прекрасної книжки видатного українського історика Сергія Плохія “Брама Європи” для багатьох людей так би й залишилась метафорою. Однак драма, яку переживає наш народ сьогодні, її яскраво ілюструє.

Як виявилось, назвою своєї книжки професор Плохій дуче чітко окреслив вододіл між Європою і Недоєвропою (свідомо не вживаю термін Азія, щоб не ображати прекрасних людей, які належать до цієї цивілізації). Вододіл між цінностями: з одного боку, тими, що ми називаємо європейськими, а з іншого – цінностями “русского міра”.

Якщо шукати історичні аналогії, то на думку спадають автори козацьких літописів, які виводили наш народ з “яхветового кореня”. 

Цей народ був і є, як би він не називався в різні епохи – руський, малоросійський, козацький чи український, – одним із європейських народів. Лише поневолення Російською імперією відрізало нас від Європи.

Якби мене запитали: а що дає підстави для таких висновків? То перше, що б я відповів – це самоврядування. Моя добра приятелька, відома історикиня Наталя Старченко на запитання “Де закінчується Європа?” якось відповіла: там, де закінчується самоврядування. Самоврядування й самоорганізація, відродження якого ми спостерігаємо впродовж останніх принаймні 20-ти років, і є однією з головних наших історичних цінностей, що вводить нас в коло європейський народів. 

Адже в нашій історії є період Речі Посполитої, коли органами самоврядування були сейми і сеймики, часи Гетьманщини, коли їх заступили козацькі ради. На самоврядуванні постала Запорозька Січ, сотенно-полковий устрій в Гетьманщині та Слобожанщині, воно живило українську партизанку в роки Другої світової війни, та сприяло перемозі трьох українських революцій новітнього часу – студентської Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції Гідності. Зараз, коли вся Україна перетворилась на один озброєний Майдан, ми спостерігаємо те саме.

Друга характерна риса нашої європейськості – це містобудівна традиція. Декого це дивує, але топографія козацьких міст чітко співпадає з топографією міст Європи. Полтавським вчителям для вивчення теми “середньовічне місто” зі своїми учнями не потрібно їхати до Мюнхена чи Нюрнберга, достатньо прийти в історичну частину Полтави. Осердя більшості українських міст і містечок, що виникли в період середньовіччя та ранньомодерний час, – це ратуша/магістрат, кафедральний собор і ринкова площа.

Правова система. Магдебурзьке право і Литовський статут, які поширювалися крім Речі Посполитої ще й на всю Гетьманщину. Вони виробили специфічну правову культуру, яка так дратувала російських імперських чиновників: мешканці українських губерній намагались вирішувати свої суперечки в суді. Возний Івана Котляревського каже: “Когда би я іміл – теє-то як його – столько язиков, сколько артикулов в Статуті, ілі сколько зап’ятих в Магдебурзьком праві”.  Хіба це не спадщина Речі Посполитої?

Ще одним елементом європейськості наших предків були високі латинські школи – це Переяславський, Чернігівський та Харківський колегіуми та Києво-Могилянська академія. Далі на Схід нічого подібного не було. Саме тому для будування імперії московські правителі, від царя Петра й далі залучали людей з Гетьманщини. Як влучно зауважила Леся Українка: Рим ходив у Грецію до школи. Можна починаючи від Феофана Прокоповича й до безкінечності називати будівничих Російської імперії, які походили з України. Врешті імперія їх зрадила й позбавила належного місця в своїй історії, а народ, який усе це їй дав, намагалася маргіналізувати протягом усього XIX століття. Як справедливо зауважила в одному зі своїх есе Віра Агеєва: колонізатори були культурно нижчими від колонізованих.

Наші предки завжди були найсхіднішою частиною Європи, за якою лежало щось схоже на толкієнівський Мордор. Просто в часи імперій і російської, й більшовицької цю європейськість постійно притлумлювали, а нашу культуру маргіналізували. Тепер, після 30 років відродження та пригадування, кремлівський карлик, який уявляє себе імператором, не зміг цього стерпіти і відправив на нас своїх орків. Метафора брами стала реальністю. Якщо її захисники впадуть, Мордор зруйнує всю Європу й увесь світовий порядок, а якщо встоять – Європа й далі житиме.

Мені видається, Європі пора нарешті усвідомити наскільки важливі ті, хто захищає її Східну браму й повернути їх у свою родину. 

Схожі матеріали

vugledar_tekst-21-1.jpg

Симфонія Донбасу

Улас Самчук з письменником о. Юрієм Станинцем та Петром Міговком у Хусті (1938) 1939.in.ua.jpg

Улас Самчук "Нарід чи чернь?"

ук.jpg

Москва дістає старі ідеологеми: що таке "Малоросія" та "Новоросія"?

1200х600_majdan.jpg

"Революція триває". Огляд книги "Український Майдан, російська війна" Михайла Винницького

600х400.jpg

Андреас Каппелер: "Україну вже років 150 сприймають як шахову фігуру"

600х400.jpg

"У війні проти Росії ми дуже непогано протистоїмо", – Михайло Винницький

600.jpg

Піщано-інформаційна анексія

600.jpg

Тут Україна, тут стрибай!

600.jpg

Тімоті Снайдер: Кожна нація мусить визнати баланс між мучеництвом і мучительством