Люблю провінційні музеї. Серед запилюжених експонатів можна знайти справжні раритети, чудові ужиткові предмети, автентичні меблі різних епох. Завмерлий світ давніх речей.
Але є музейні збірки, що вражають довершеністю і високою культурою виконання. Саме такі надбання мені пощастило побачити в Музеї ткацтва у чарівному містечку Глиняни.
Богдан Волошин
публіцист
З давніх давен Глиняни славились ремісниками, особливо ткачами. Тут ткали килими, рушники, покривала, обруси, полотна.
Ще у 1885 році в місті заснували “Товариство ткацьке”. Але справжнього розквіту Глиняни зазнали, коли розпочалось масове виробництво килимів.
У 1920-му році фабрику придбав Михайло Хамула. Завдяки його зусиллям, виробництво модернізували за останнім словом техніки, але, щоб досягти успіху, цього виявилось замало. Тож залучили найкращих львівських та краківських художників, за чиїми малюнками виготовляли глинянські килими. І справа зрушила з місця!
Вироби глинянських ткачів були настільки популярними, що фабрика мала свої крамниці у Варшаві, Кракові, Вільнюсі. На виробництві працювало близько 500 ткачів. До 1939 року килими відзначали нагородами на міжнародних виставках у Познані, Парижі та Нью-Йорку.
Чудові тутешні вироби можна побачити в Музеї килимарства. Довершена колекція вражає бавами, гармонією і вишуканою стильністю. Крім того, у Музеї проводять виставки сучасних ткачів та модельєрів. Чудовий осередок культури, в якому поєднується минуле із здобутками сучасних митців.
На жаль, нині ткацька справа в Глинянах в занепаді, але є надія, що колишня слава глинянських ткачів відродиться.