"Україна сьогодні це не країни Балтії у 1940 і не Чехословаччина 1968, куди просто в’їхали на танках. Наша ситуація історично найближча до Фінляндії 1939-1940 років. Завдяки спротиву фінів їхня країна залишилася єдиною державою біля кордонів СРСР, яку не комунізували, і яка не стала соціалістичною. Тож з історичної перспективи – перемога України на певному рівні вже досягнута, але її треба утримувати".
Так вважає директор Гарвардського українського наукового інституту Сергій Плохій. Він розповів про те, як змінилися уявлення амерканців про Україну після нападу Росії.
Володимир Молодій
журналіст
Найперша річ, яка сьогодні очевидна для всіх – бліцкриг не вдався. Саме на нього розраховував Путін. Бліцкригу боялися союзники України. Однак те, що швидкого завоювання не вийшло, значить – що війна тільки починається. Дуже важливо це усвідомлювати.
Але важливо також розуміти, що Україна вже перемогла. В тому розумінні, що це не країни Балтії 1940-го і не Чехословаччина 1968-го, куди просто в’їхали на танках. Наша ситуація історично найближча, мабуть, до Фінляндії 1939-1940 років. Завдяки спротиву фінів їхня країна залишилася єдиною державою біля кордонів СРСР, яка не була комунізована і не стала соціалістичною. Тож з історичної перспективи – перемога України на певному рівні вже досягнута, але її треба утримувати.
Американці сьогодні здивовані і захоплені українцями. Зокрема, професійні аналітики та військові. Бо до війни тут домінували уявлення про те, що українські Збройні Сили не зможуть довго втриматися. Перша інформація, яку я отримав про початок вторгнення – мейл від колеги, який оцінював початок війни як бліцкриг. Але бліцкригу не сталося. І це викликає здивування, повагу і захоплення українськими військами і цілим народом. Відчувається дуже велика солідарність на всіх рівнях.
Учора президент Гарварду Лоренс Бейкоу звернувся до Українського інституту і українських студентів з листом підтримки. Сьогодні відбудеться онлайн конференція в Українському інституті, яку він буде відкривати. Гарвард це світова інституція, у світі відбувається багато речей і не на всі президент реагує таким чином. Це відображає настрій американців щодо війни в Україні.
До мене постійно пишуть і питаються, як можна допомогти. Звертається багато студентів. Я не встигаю відповідати на усі листи з висловлюванням симпатій, співчуття і підтримки. На зв’язку Тімоті Снайдер, який також намагається робити все, що може. Тож поряд із захоплення українським героїзмом, в американців є величезне бажання допомогти нам.
Зараз фокус уваги змістився на повідомлення з місць подій. Світ менше потребує таких посередників як я, чи інші люди, що перебувають на Заході. Інформаційний продукт, який роблять зараз в Україні є тепер головним у світовому інформаційному просторі. Сьогодні українська журналістська спільнота отримала такий світовий рупор, якого вона ще ніколи не мала.
У повідомленнях з України важливо пояснювати, що загроза від вторгнення Росії – щонайменше європейського масштабу. Також потрібно дуже конкретно артикулювати, яка саме допомога потрібна.
Українці, ви надзвичайно хоробрі! Надзвичайно організовані, надзвичайно патріотичні. Ви здивували весь світ готовністю боротися проти найбільшої армії у Європі, якщо не в світі. Увесь світ сьогодні з вами і намагається допомогти Україні. Я та інші українці за кордоном отримали стільки уваги і підтримки, як ніколи. І ми дуже горді бути українцями, і бути сьогодні з вами. Тримайтеся! І, будь ласка, бережіть себе.