Стронґовський: “Російська мова має стати мертвою”

Потрібна тотальна дерусифікація

Та героїчність, яку зараз демонструють українці – це наша питома властивість. Однак її століттями послідовно намагалася витравити Російська імперія. Та щойно українці зрозуміли, що можуть скинути це ярмо раз і назавжди, героїчність і прокинулася. Зараз ми показуємо той національний менталітет, який у нас завжди був.

Сьогодні гасло, яке приписують Миколі Хвильовому “Геть від Москви!" У текстах Хвильового саме такого словосполучення – “Геть від Москви” немає. Воно з'явилося у листі Сталіна до українського Політбюро у квітні 1926 року, у якому йшлося про Хвильового. вже не актуальне. Воно втратило цінність, бо на наших очах відбувається абсолютно неймовірна річ – ми позбуваємося найбільшого в українській історії зла. І доволі швидко, судячи з загальної динаміки, ми житимемо в умовах, коли всього, що стримувало наш розвиток 800 років, не існуватиме.

Як перемагати москалів – у нас вміють писати значно краще, ніж я. Тому про нашу війну я міркую на перспективу – ок, ми перемогли, що далі? 

Ми з товаришами на днях обговорювали те, що маємо усунути в нашому суспільстві після перемоги. Цю розмову можна підсумувати так – тотальна дерусифікація. 

Але на тому рівні, на якому її ще ніколи не проводили. Цей процес буде доволі схожий з декомунізацією, якби вона була зроблена так, як це зробили балтійські країни. Коли дуже різко рвуться всі зв’язки і нове покоління вже не відчуває потреби у цих зв’язках. Я найбільше знаю про досвід Литви. В цій країні знайти любителів Цоя дуже важко.

Я бачу перемогу України в цій війні не тоді, коли ми відбивши наступ ворога, повертаємо собі Крим і Луганську з Донецькою областями. Нашу перемогу я бачу в тому, щоб довести Росію до абсолютного і повного краху. Щоб це був такий крах, який не має аналогів у світовій історії. Щоб Росія втратила державність, і навіть саму ідею державності. Щоб бути прихильником рашистських ідей – було смішно й тупо. Бо ж єдине, до чого ті ідеї привели – втрата Росією державності в рекордно швидкий час.

Треба позбутися всього російського в побуті

На місці Росії я бачу безліч національних утворень з поневолених народів. Ці поневолені народи мають повне право на самоозначення і самоврядування. І російська мова там не має бути державною. Щоб, умовно, Ерзя і Мордва, мали свою ерзянську і мокшанську мови. Російська там може бути мовою міжнаціонального спілкування, але не державною.

Тоді і в Україні зникне російський культурний вплив, який зараз існує завдяки тому, що ми дуже добре розуміємо цю мову. Той вплив відімре, бо відімруть усі носії тієї мови. Не фізично, звичайно, а через те, що молодше покоління перестане шукати інформацію російською. А перестане шукати, бо нічого нового тією мовою не з’являтиметься.

Не знаю, наскільки коректним буде порівняння з латиною, бо це інтелектуальна мова, мова медицини, науки, та я б хотів, щоб російська стала мертвою. Щоб нею було соромно розмовляти і соромно її знати. Так, як коли ми зустрічаємося з поляками чи латвійцями, і вони кажуть – ну, можемо по-російськи, – і  нам обом соромно, що ми знаємо цю мову. 

<p>"Ленінопад"</p>

Я дуже хочу, щоб таке відбувалося на національному рівні. Тоді всі наступні питання про величезний імперський спадок, всю російську культуру, всі вкрадені історичні надбання – втратять актуальність. Будуть, звісно, люди, які вирішать – ну, гаразд, російською ми не говоримо, але ж там такий великий спадок – то ми будемо читати російською. І вони знаходитимуть цифрові бібліотеки, скачуватимуть в них файли з книжками Набокова чи Булгакова, будуть читати і пертися від того, що читають напів мертвою мовою.

Приклад того, як я це бачу: “Гаррі Поттера” можна прочитати мовою квенья (мова ельфів, яку вигадав Толкін). Є люди, які дуже пруться з того, що можуть читати Поттера ще й цією мовою. Вони мають стою тусівку, дуже в ній активні. Але ми ж розуміємо, що це маргіналія маргіналій. І не чекаємо, що фанати мови квенья почнуть вимагати зробити її другою державною. Так само треба вчинити з російською мовою. Після цього весь російський спадок відпаде.

Крім того, треба дуже оперативно позбутися всього російського в побуті. Всіх російських та імперських назв, які оточують нас. Ковбаса “московська”, сир “російський”, театр “російської драми імені Лесі Українки”, який дуже швидко перефарбувався і вже змінив назву.

Остання крапка – чебурнет

Я пророкую абсолютно небачений і непорівнюваний розквіт української культури в світі. Це буде піднесення такого масштабу, до якого просто морально ніхто не готовий. Я дуже багато останніми роками думав про те, наскільки ми мусимо бути особливими, якщо після шаленого пресу, який тривав багато століть, здатні видавати такий результат, як видаємо зараз. Бо ми не тільки не втратили мови і не провалилися у шароварництво, а й маємо сильну культуру і мову, яка зараз модна. І все це в умовах культурної окупації, яка в нас була. Тому щойно залишки цієї окупації остаточно приберуть, українці заявлять про себе на повну силу.

11 березня москалі анонсували запуск “чебурнету”. Коли в русні буде окремий інтернет, вони почнуть перетравлювати самі себе. Росіяни продукують лише депресію і ненависть, тому коли функція зовнішнього виділення у них зникне, вони самі почнуть варитися у своїй депресії і ненависті.

Коли я ставив своєму синові мультики в ютубі, то мав проблему, бо там багато російською. Зрозуміло, все воно заражене вірусом імперськості й приниження інших націй. Навіть якщо це продукт для найменших. Також я є користувачем спотіфаю і мене дуже дратувала російська музика там. Досі ми витрачали чимало своїх ресурсів на боротьбу з цим. А тут спотіфай просто виходить з Росії і закриває каталог російських виконавців. Те саме робить і ютуб. Те саме – нетфлікс. І ось, будь ласка, – світ без русні в культурному плані. Це результат, на який ми з посередніми успіхами витрачали останні років 15-20, а виявляється, можна отак. Тепер не буде російської музики в топі українського ютуба, бо просто не буде російської музики в ютубі. Українці почнуть слухати західну і українську музику.

Відтак ми остаточно позбудемося комплексу меншовартості. Бо він у нас штучний, не притаманний нам, його нав’язували росіяни. Без росіян цей комплекс в українців не життєздатний.

Ми також почнемо забирати своє у культурному плані в росіян. Як і всі поневолені народи на території теперішньої Росії. Крім репарацій, які отримаємо від росії, мусимо забрати весь свій спадок, який сотнями років вони вивозили до себе і називали російським. Залишиться гола русня, яка нічого не створила і нічого не принесла.

Світ побачив Росію такою, якою вона є

Дуже слушно зауважили розумніші за мене люди – що ті, хто хотіли повернутися в Росію у час її розквіту, а це XIX століття, мають розуміти, що такий час можливий тільки в XIX столітті. І тому і сама Росія, і весь світ успішно її туди повертають. І даруйте за згадку, найближчим до опису тих реалій, будуть тексти Сорокіна. В його пізніших роботах він доволі багато пише про Неосередньовіччя, до якого зрештою прийдуть ті державні утворення, які чіпляються за рашизм, як ідеологію.

Я не вірю, що Росія існуватиме у такому вигляді, як зараз. Вже найближчими роками. З Путіним, з Навальним чи без нього. Я не знаю, чи були в історії подібні приклади, коли імперія розпадалася аж до таких молекул, як це станеться з Росією. Вона зменшиться до розміру Ліхтенштейну. Буде називатися “Москва” або “Московія” і намагатиметься якось існувати. Це має бути нашою основною метою. Ми маємо довести все до кінця. Коли Росія на колінах – не можна зупинятися на пів дорозі. Бо інакше – цей скажений ведмідь знову полізе. Треба нарешті ставити крапку. Ота стаття, яка з’являлася на одному з російських пропагандистських ресурсів, а потім зникла, про вирішення українського питання – ми її віддзеркалимо. Остаточно вирішимо російське питання. Але це буде не про концтабори і геноцид, які росіяни готували нам, це будуть референдуми з самовизначенням поневолених народів. Я певен, що багато хто там це вже готує.

Основний культурний наслідок цієї війни – світ побачив Росію такою, якою вона є. Українці показали, що там нема кого боятися. А отже, це сигнал і до всіх народів під російським гнітом – якщо немає кого боятися, то нащо слухатися? І навіщо залишатися? Я певен, що там будуть локальні війни, ділитимуть кордони. Бо кожен раз, коли росіяни намагаються у чомусь розібратися, то починається криваве місиво. Але ми про все це не знатимемо, вони ж будуть закриті від світу.

Нам не бракуватиме грошей

Натомість Україна, без потреби постійного опору російському тиску, буде інтенсивно розвиватися. Коли була арабська весна, то світі охопив бум на арабську літературу. Таке ж будемо мати і щодо української літератури. У нас вже є інституції, які можуть ефективно координувати цей процес і примножувати його. Такі, як Український інститут, УКФ та інші.

Будь-яка культура потребує, з одного боку талантів, а з іншого – грошей. Там, де на культуру дають гроші, там її багато і вона буяє. Наслідком нашої перемоги буде те, що нам не бракуватиме грошей. Завдяки цьому – всі ті, хто в нас жевріє на копійки, почнуть від’їдатися і продукувати. Ковідна тисяча змінила обличчя українського книговидання за тижні. Ця тисяча вплинула навіть на наше видавництво, хоч Видавництво і дуже маленьке.

Коли українці матимуть достатньо грошей, щоб не думати, за що їм жити, то почнуть купувати стільки книжок, скільки захочуть. І тоді в нас буде одне з найбільш розвинених книговидань у світі. А отже – будуть дуже забезпечені письменники, буде феноменальне розмаїття пропозиції. Кілька років тому “Арсенал” став найкращим книжковим фестивалем у світі. В них не було грошей, лише вміння і зусилля команди. Уявіть, на що вони будуть спроможні, якщо матимуть гроші.

Зеленському дадуть премію миру

Видавництво видає здебільшого перекладені книги. Але маємо кілька українських. Перша така книжка – дитяча – “Майя та її мами”. Щойно почалася війна, найбільше дитяче видавництво Фінляндії TAMMI (як наше ВСЛ) запропонувало видати “Майю” фінською. Після цього – більше: книгу захотіли видати ще чотирма мовами. “Майя та її мами” дуже україноцентрична – про типи українських родин, там є, наприклад, про переселенців з Криму. Раніше така тема не була актуальна для читачів за кордоном. Але війна це змінила. Бо всім цікаво, як дитяча книжка може показувати досвід війни. Для нас, Видавництва, це безпрецедентно.

Така увага до нашої книжки демонструє, який тренд на українське буде в наступні роки у Західному світі. Почнуть знімати фільми про всіх наших героїв. Як був тренд на самураїв чи ковбоїв, так тепер буде на козаків, УПА, кіборгів і ЗСУ. Про Зеленського зроблять стільки бойовиків, що він втомиться дивитися на себе у виконанні різних акторів світу. Гадаю, йому дадуть премію миру. І він стане першим українцем нобеліантом. Я бачу усі передумови для цього.

Тому я налаштований дуже позитивно і навіть не переживаю, що буде, якщо Росія збереже свою державність. Бо ні, не збереже. Вони мали шанси, допоки не почався масовий відхід міжнародних компаній з Росії. Щойно компанії пішли, щойно росіяни оголосили про чебурнет – це стало точкою неповернення.

У мене залишилося півтора десятка друзів росіян. Багато з них – виїхали і починають вливатися в іншу культурну сферу. Вони прощаються з російською ідентичністю. Я бачу, що їм соромно писати російською, соромно називатися росіянами. Вони щиро не розуміють, чим це заслужили, але бачать, що корабель уже пішов на дно. Тому якщо хочеш виживати, залишатися на плаву, треба шукати іншого. І талановиті культурні діячі і діячки, поети, музиканти, починають чітко говорити – “рібята, ми ето всьо будєм нєсті в свайом сєрдце, но ета тіпєр нас не корміт”. А якщо російська інтелігенція не буде чіплятися за російську культуру, то хто за неї буде чіплятися?