Від "чортового зілля" до "другого хлібу". Історія картоплі на Україні та Європі

<p>Яків Гніздовський. Ящик картоплі</p>

Кожний із нас знає, яку велику вагу для прохарчування нашого народу має картопля(бараболя, мандибурка, бульба). Та рідко хто тепер задасть собі питання, відколи цю ростину в нас садять, як вона до нас дісталася і звідки. Отож слід нам усім знати, що прийшла вона до нас із заморських країв і помірно не так то вже й дуже давно, що був час, коли привезену вже з чужини картоплю не хотіли наші люди садити "ані за гріхи", що звали їі "чортовим зіллям" і иншими призирливими назвами. То було це не тільки в нас. Володарям деяких країн, напр. Німеччини й Росії, доводилося вживати сили, щоб примусити людей плекати цю, таку тепер дорогоцінну в нашому житті городовину! І було це не зовсім так і давно. Минуло всього двісті років, як це приятель багатих і (особливо) бідних — картопля стала просто необхідна. Цим 200-літнім(більш менш) роковинам появи картоплі в нас ми і присвячуємо ці рядки.

Картопля — ростина американська. Батьківщиною її є південна частина Чілі (в Південній Америці), де її ще до відкриття Нового Світу европейцями тамошні люди плекали по городах. Із Чілі плекання цієї ростини перейшло до инших американських країв, головно ж — до Перу. Ще й досі в Перу можна придбати бараболю в дикому стані. Є це ростина з дуже запашними квітами, але  з маленькими, нездалими до вжитку бульбочками.Тоді, коли Америку завоювали европейці, кортопля загального поширення там іще не мала. Наприклад, тогочасні мехіканці зовсім тоді бараболі не знали. Перші привезли картоплю з Америки до Европі еспанці. Було ще після того, як вони завоювали Перу, десь коло 1565. р.між рр. 1560. і 1570.. Звідтіль, із Еспанії, її, як рідку новинку, почали розвозити по своїх краях мореплавці Еспанії, Голяндії, Італії й инших країв. Але великого захоплення поява картоплі серед европейських народів не викликала. Навпаки, більшість народів Европи прийняла цю новинку досить недовірчиво, а подекуди навіть неохоче й (на сході) зовсім вороже. Треба було часу, щоб у цій американській гості поволі засмакували незвичні до неї народи старого світу.

Перші краї, де бараболя принялася досить скоро, були Еспанія й за нею Італія. До Ірляндії попала картопля десь коло 1565. р., туди привіз її торговець невільниками Гавкінс, а в Анґлії почали її плекати після 1623. р., коли вже втретє привезено її з Америки, й коли вона в Еспанії й Італіі була вже добре відома. Там вона дістала назву "tartufoli", звідки пізніше німці почали її називати "картофлями", а ми за ними — картоплями. Оповідають, що коли подали вперше картоплю на стіл анґійського короля, він її спробував і скривився. Нічого дивного: королеві подали картоплю...сирову!

Властиво картоплю широко почали садити в инших краях Европи аж у ХVIII. ст. Із німецьких країів у Прусії населення ще з початком ХVIII.ст. не дуже похочувало садити бараболю, й королям Фридрихові Вільгельмові І.1713–1740 і Фридрихові Великому1740-1786 довелося силою приневолювати до того недовірчивих селян. Зате в Саксонії вже 1717. р. почали в широких розмірах садити картоплю. У Швеції її почато садити вже широко від 1726. р., у Шотляндії від 1728. р., на Угорщині й у Чехії — коло 1770. р., у Франції — від 1783. р. В XVIII. ст. почали англійці переносити її культуру до своїх кольоній. Таким чином картопля появилася тоді на Каплянді, В Індії, в Австралії, Тасманії, в Новій Зеляндії, — а далі вже в Китаю й т. д. 

В Росії картоплю побачили вперше за Петра І.1682–1725, який силою (хоч і даремно) змушував уживати її. Та за цариці Анни Івановни1730–1740 бараболю успішно розводили вже по городах під Петербургом чужинці, хоч поширення її в народніх московських масах ішло дуже пикяво. Енергійно за її поширення взялася цариця Катерина ІІ., що хотіла прохарчувати нею голодне населення в деяких місцевостях Росії. З її наказу скрізь по Росії розіслали насіння бараболі й поуки, як її розводити й садити. Та в деяких місцевосцях населення зустріло царицин наказ ворожо, й були випадки т. зв. явних "картопляних бунтів", які доводилося здушувати військовою силою. Щойно за Миколи І.1825-1855 російський уряд сам почав плекати бараболю в Росії з огляду на великий недорід у деяких губерніях. В 1840., а потім удруге в 1842. рр. царський розпорядок наказував: 1) заводити скрізь на державних землях громадські засіви картоплі й насіння з цього врожаю роздавати селянам; 2) видати поуку  про те, як плекати, зберігати й уживати картоплю; 3) давати нагороди господарям, що візьмуться дбало й енергійно розводити бараболю. Але ці заходи уряду Миколи І в багатьох місцевостях викликали теж упертий спротив населення. Так, напр., у Пермщині вибух 1842. р. великий "картопляний бунт", доходило до того, що вбивали сільську владу. Треба було посилати на здушення бунту військо. Було багато жертв серед повстанців. І тільки кривава розправа з темними пересудами  й народньою відразою до нового ‘зілля’ поклала край неохоті в масах садити картоплю. Вже в 1843. р. кони слухняно плекали цю городовину…

Час появи бараболі в Україні докладно невідомий. В середині XVII. ст. її на наших землях певне ще не було. Французький інженєр Боплян), що досить широко оповідає в свойому описі України про нашу рістню в тому часі, напевне був би подав картоплю, коли б вона на Україні тоді була. Треба думати, що вона попала до нас десь за гетьманування Ів. Мазепи, коли не раніше, за часів І. Самойловича, як рідка городовина на стіл гетьманів, що любили заводити все, що було нове в Европі, й у себе. Майже з певністю можна сказати, що з кінцем гетьманування Мазепи картопля вже не була великою рідкістю в Україні. Досить велике число німців на військовій службі в козацьких полках того часу, одного боку, і прихід на Україну шведів, з другого боку, могли б промовляти за те, що ця ростина бодай серед козацької верхівки була вже знана. Що в 30–40 рр. XVIII. ст. вона вже була сильно поширена, на це маємо вказівки в польській мемуаристиці).

І так у ІІ. томі опису польського побуту за короля Августа ІІІ.,зробленого Котовичем), читаємо: "… Картопля в Польщі… появилася за Авґуста ІІІ., спершу в королівських економіях, що її обсаджували самі німці-саксонці, які для своеї вигоди привезли з собою ту ростину з Саксонії і поширили її в Польщі. Довго поляки бридилися бараболею, вважаючи її за шкідливу для здоровля… Але згодом хлібороби в економіях почали набувати її від німців, і від них вона поширилася й між сусідами. Нарешті, коли картопля стала вже знайома по "zolawach" гданських, по "hollendrach" великопольських і литовських, коли до Великопольщі прийшло кількасот родин швабських, якими деякі пани, а саме на Познані, виперши давніх селян польських, пообсаджували свої села — то ті пришельці, привчені у своїх краях жити майже самою картоплею, додали до неї смаку польським селянам, а через них і шляхті. Вже з кінцем панування Авґуста ІІІ. бараболя була відома скрізь у Польщі, на Литві й на Руси".

І Котович до цього додає: "Поки не знали картоплі, вживали бульби, овочу, подібного до картоплі, з тою тільки різницею, що є він більший… і смак має той самий, що картопля, але запах від нього гидкий, подібний, як від блощиці. З поширенням картоплі бульбу закинули".

Отже в  Галичині й на Правобережній Україні картопля ввійшла в загальний ужиток у середині XVIII. віку ( за час панування короля Авґуста ІІІ.1733–1763, а звідтіль широко перейшла, у приблизно тому самому часі,й на Лівобережжя.

Тепер ця ростина поширена по всій землі, від 70° північної ширини до Нової Зеландії. Там, де не може рости через низьку температуру ніяке збіжжя ,бараболя дає такий-сякий урожай. Через різні умови підсоння й ґрунтів, де росте картопля, вона має тепер силу відмін, їх начислюють понад тисячу. Вдається картопля в краях із низькою температурою (при + 4° Ц.), а доходить, як ми вже сказали, і до 70° 40` північної ширини — але ж далеко на південь вона не заходить. Вже, напр., підсоння  південної Італії вона не зносить.