"Перша книжечка в нашій мові про плекання немовляти". Поради для матерів від Олександра Барвінського

Пишучи сю книжечку, мав я на увазі головно матері з кругів нашої інтеліґенції, бо працюючи довший час в львівській українській порадні матерей, я переконався, що неінтеліґентним матерям треба конче живого слова; тому книжечка писана не надто популярно. Головну вагу клав я на се, щоби виказати безпідставність всяких пересудів а також, що в плеканню немовляти ніколи не треба слухати багато дорадників, а тільки одного, до котрого маємо повне довіря. Такими непокликаними дорадниками уважаю перш усього "досвідчені матері", котрі виховали свої діти і вивели їх в люди, а спосіб, котрого держалися в плеканню своїх дітей уважають одиноким і найліпшим а також деякі повитухи, котрі вийшли зі школи повитух і не стикаючися більше з наукою, сидять цілі літа заскорузлі в давніх поглядах і пересудах. Мені трапляло ся в практиці, що старші женщини обиджувалися, коли я їм звернув увагу, що досі робилося так, а тепер робиться инакше. І лікарі не збагнули всіх мудрощів, але коли вони, йдучи з поступом лікарських наук, довідаються чогось нового а путнього, стараються примінювати нові відкриття оперті на довголітнім досвіді для добра людства. Вони не обиджуються, хочби се нове навіть протирічило дотеперішнім основам їх відомостей. Лікарський досвід оснований не на кількох випадках, як се буває у "досвідчених матерей", але на тисячах і сотках тисячів статистично зібраних випадків. Подані в сій книжечці вказівки шо до плекання немовляти, оперті на найновіших дослідах, можуть здаватися дивними "досвідченим матерям" і повитухам. Се одначе не повинно зразувати матерей, котрі читатимуть сю книжечку. Вони повинні приняти з довірям сі вказівки, бо побудом до їх написання було щире почуття обов’язку і відповідальности. Се перша книжечка в нашій мові про плекання немовляти писана для інтеліґенції і перша проба в сім напрямі, тому надіюся, що викличе зацікавлення серед українського загалу і предметову оцінку. Книжечка обнимає лише немовлячий вік, значить до часу, в котрім немовля переходить в дитячий вік і зачинає говорити. Друга часть сего порадника для матерей буде обнимати дитячий, отже передшкільний і шкільний вік. Але се що йно питання дальшої будучности.

Штучне кормлення немовлят. Коли мати зовсім не має молока в грудях, або лікар заборонив їй з важних причин кормити немовля грудю, а на удержання мамки обставини не позволяють, тоді вона мусить рішитися, штучно кормити немовля. Здавалобися, що нема нічого легшого й простішого як кормлення з фляшки. Тим часом річ мається зовсім противно. Штучне кормлення повинно заступати немовляти вповні корм матери. А що корм з груди не стикається з ніякими посудинами і нечистотою і дістається до уст немовляти незанечищений, вільний від бактерії, тим самим і молоко з флящинки повинно бути незанечищене і вільне від бактерій. Коровяче молоко, навіть після найчистішого подою, містить в собі дуже багато бактерій, наслідком пилу витвореного в стайні, з дрібних кусочків коровячого калу, котрий впадає до скіпця, коли корова хвостом обганяє себе від мух, волосків короячої шерсти а далі занечищення з шматок, через котрі цідять молоко і т. д. Тому треба безумовно молоко о скільки можности як найшвидше спарити, щоби згадані бактерії не викликували квасніння, та не виділювали до молока витворів своєї переміни матерії, бо се все шкідливе здоровлю. Після спарення треба молоко зараз вставити з посудиною до ледівні або зимної води, щоби нагло устудилося, бо мимо спарення, себто знищення всіх бактерій в нім, дістаються до молока нові бактерії наслідком переливання його до инших посудин як флящинки, горнятка і т. д. В сій ціли обдумано новий спосіб приладжування молока для немовляти, котрий виключає всі шкідливі наслідки. До приладжування таким чином молока зладив Soxhlet Екстрактор Сокслета (Soxhlet extractor) — це лабораторний скляний прилад, винайдений Францом фон Сокслетом у 1879 році для безперервної екстракції сполук із твердих сумішей окремий апарат з флящинками, котрий можна набути в аптеках. Поступовання слідуюче: Приготовляємо стільки звичайних 100-ґрамових флящинок з написом 100 на дні (для старших немовлят 200 і 250-ґрамові) кілько порцій немовля денно має дістати, числячи, що до 2 місяців кормимо що 3 години, а від 2 місяців що 4 год., себто 8 флящинок. Приготовлення полягає на виполоканню флящинок порцеляновими або скляними кульками (не шротом!) або чистим, на кусні подертим папером; потім наповнюємо їх чистою водою, обвиваємо мокрою чистою шматочкою і вставляємо в обширний горнець з водою. Вода в горшку (не фляшочках) має кипіти 20 мінут; тоді флящинки готові до наповнювання молоком відповідно до віку розводненим. Наповнені флящинки вставляємо, як перед тим з водою, до обширного горшка, в котрім вода має кипіти 5 мінут. Флящинки виймаємо з води і ставляємо в зимне місце (спіжарню), накриваючи їх вивареними кружками з корка. Коли немовля має дістати їсти, тоді надіваємо на флящинку виварену ґумову коротку пипку (не з руркою, бо її не можна докладно чистити, крім сього рурка не гігієнічна) вставляємо флящинку в теплу воду, винимаючи її що кілька хвиль і потрясаючи щоби молоко в ній рівномірно огрілося. Дорослі не повинні брати пипки до уст, як також не повинні кушати молока

***

Мешкання, ліжечко, колиска й возик. О скільки обставини позволяють, повинно мати немовля окрему комнату; коли се не можливе, то немовля може перебувати в комнаті не призначеній виключно для нього, але просторій, ясній, соняшній, зверненій вікнами о скільки можности до полудневого сходу або полудневого заходу, не близько кльозету і кухні. В комнаті повинна бути взірцева чистота. У ній не повинно бути ні фіранок, ні котар, ні диванів, бо на них громадиться пил, а крім сього вони затемнюють хату. Хто не може собі позволити на підлогу з лінолєум, може запустити підлогу земним олієм, котрий вяже пил і спинює його збивання. Підлоги запускані воском вяжуть також пил. Коли обставини не позволяють ні на одно ні на друге, треба підлогу часто мити, а замітати щіткою, овиненою вогкою шматою, посипаючи вперід підлогу звогченим тринням з дерева. Підчас замітання треба, розуміється, перенести немовля до иншої комнати. Комнату треба часто провітрювати; зимою треба відчиняти ціле вікно на кілька хвиль, а літом вікно повинно бути отворене цілий час, як довго світить сонце. Підчас вітрення треба немовля перенести до иншої комнати або добре обслонити. Треба уникати всяких занечищень воздуха гашенням будь свічок будь нафтових лямп, куренням тютюну, паленням нічної лямпки, чадом з залізка до прасування, або всякими кухонними запахами, димом то що. Відходи немовляти не повинні стояти в комнаті і їх треба зараз виносити. Сушення пеленок не повинно відбуватися в комнаті, в котрій перебуває немовля, при чім зазначую, що змочених пеленок не можна сушити і уживати без попереднього випрання. Комнату найліпше опалювати кафлевими печами і завсіди памятати про се, що передвчасне затикання печі (коли в грубці ще не зовсім вигасло) дуже небезпечне, бо тоді вивязується чад, корий може спричинити зачадження, а навіть і смерть. Теплота в кімнаті (розуміється не в літній порі) повинна виносити около 18–19 ступенів Цельзія. Немовля не повинно спати побіч матері в однім ліжку, бо може трапитися, що мати твердо заснувши, удушить своє немовля. Воно повинно спати в окремім ліжечку, найкрадше залізнім, бо в нім не так легко гніздяться насікомі, і його можна легко змивати. Сінничок чи матерацик і постіль треба щоденно рано провітрювати рівночасно з ранішним вітренням кімнати, котре є безумовно конечне. Ліжечко повинно бути обведене сіткою, щоби немовля, особливо старше, не скотилося і не випало з нього, а уставлене так, щоби світло з вікна падало на головку з заду, а не прямо в очі або з боків. Колисок не треба уживати, бо гойдання і заколисування, про що я вже говорив, впливає некорисно на немовля. Хто не може собі позволити на ліжечко, може уживати замість нього возика, котрий служить рівночасно до виїзду на прохід.

Прохідпрогулянка. Прохід є для немовляти конечний, при чім однак завсіди треба брати під увагу пору року, погоду і вік немовляти. Важне рівнож і се, в якій порі року прийшло немовля на світ. Немовлята, котрі прийшли на світ в зимі, повинні кілька місяців не виходити на прохід, зате треба часто провітрювати мешкання. Немовлята уроджені на весну або в літі, можна вже між 5 а 7 днем виносити в полудне на прохід. Проходи треба продовжувати постепенно так, щоби немовля було літом більшу часть дня на дворі, в осени і на весну в полудневих і пополудневих годинах, а в зимі в полудневих годинах. В дощеві і мрачні дні треба немовлята лишати в дома. В морози, більше як 5 ступенів понижше зера не треба рівнож виносити немовлят на прохід. В морозні дні до пяти ступенів понижше зера прохід повинен тревати відповідно до морозу, коли менший мороз довше, коли більший коротше. Немовлята треба убирати на прохід відповідно до пори року, до теплоти даного дня, а навіть до теплоти даної години, бо буває, що в полудне дуже горячо, а по полудни нагло позимніє; тоді треба немовля тепліше убрати. Треба однак памятати, що надто тепле убирання не впливає корисно, бо виніжнює немовля. На проході повинно немовля перебувати, о скілько можна, як найбільше на сонці, треба однак уважати, щоби соняшні промінні, не падали немовляти в очі. Рівнож у сплячих немовлят не повинні падати соняшні промінні на личко, бо вони ділають шкідливо на зір навіть крізь замкнені повіки. В велику спеку ліпше виносити немовлята по полудні, коли вже сонце не дуже пече. Немовлята можна виносити на прохід на руках і в возику, котрий повинен мати так зладжене сидження, щоби немовля було звернене личком до матері чи няньки, що улегшує увагу на немовля. Возик не повинен трясти. Прохід в місті на вулиці не принесе немовляти тільки користи, як прохід в якімсь огороді або парку між зеленню.