Заборонений Гімн України на фестивалі "Червона Рута-1989"

Відкриття першого фестивалю "Червона рута", який був присвячений Володимиру Івасюку, відбулося 17 вересня 1989-го під звуки трембіт. Упродовж восьми днів у місті Чернівці на стадіоні "Буковина" виступили близько півтисячі виконавців із України, Канади, Аргентини, США, Польщі, тодішніх Югославії і Чехословаччини. Лауреатами першої "Червоної рути" стали Віка Врадій (сценічне ім’я "Сестричка Віка"), "Кому вниз", "Брати Гадюкіни", Едуард Драч, Віктор Морозов, Тарас Курчик, Андрій Миколайчук та ще з десяток митців.

Утім свято української музики тривало під пильним контролем радянських органів держбезпеки та правоохоронців. Міліція пильнувала біля трибун стадіону та на входах на фестиваль, — поділився своїми спогадами з "Локальною історією" бард Едуард Драч: "Синьо-жовті прапори, звичайно, тоді були заборонені і міліція дуже нервово й різко реагувала на них. Уперше міліції роздали "демократизатори"— гумові кийки, якими міліціянти "умовляли" не носити української символіки. Коли ми йшли на заключний концерт, перед нам йшла група львів’ян з прапорами, на яку напала з кийками міліція. Василь Жданкін вступився за них і ми мало не отримали разом зі львів’янами добру порцію "вмовлянь". З-поза наших спин виринули люди в цивільному, тицьнули свої "корочки" міліціянтам під ніс, сказавши коротко: "Лауреати! Не трогать!". Ті лівою рукою віддавши честь, розвернулися від нас і продовжили "гумовий діалог" із львів’янами".

Проте це не стало на заваді Василю Жданкіну заспівати "Ще не вмерла Україна" перед десятками тисяч глядачів фестивалю. Підтримати співака вийшли на сцену лауреати конкурсу Едуард  Драч та Віктор Морозов.

"Це ж тільки 1989 рік — "саюз нєрушімий" ще здається таким непорушним, всевладність КДБ ще практично не піддається сумнівам, а його співробітники, майже не криючись, зафіксовують усе, що відбувається, на плівку для майбутніх, цілком можливо, арештів. Тож можете собі уявити рівень адреналіну в мене і в Едіка Драча, коли ми піднімалися на головну сцену після Василевого запрошення. Та й сам Василь, очевидно, був не на жарт схвильований значущістю цієї миті, бо почав співати гімн із дещо зміненою мелодією (яка, зрештою, тоді ще ні в кого не була на слуху), і лише згодом "упіймав" її. Пізніше ми вже роздобули ноти славня і виконали його, як годиться, і також уперше, зі сцени львівської філармонії у виставі "Не журись!" "Повіяв вітер степовий", — пригадує Віктор Морозов.

У момент виконання славню глядачі підвелися і почали підспівувати майбутній гімн незалежної України. Люди розгорнули синьо-жовті прапори. Коли голоси співаків стихли, на стадіоні "Буковина" у Чернівцях долинали вигуки "Слава Україні!", "Героям слава!". Одразу ж після цього на сцені згасло світло, — розповідає Едуард Драч: "Міліціонери перерубали сокирою електричний кабель до сцени і вичавили людей з трибун стадіону. В цей час із гучномовців звучала "Червона рута". Артистів оточив натовп міліціянтів з кийками й тільки наявність серед нас іноземних журналістів (зокрема Марти Зілик з Радіо Свобода) не дала здійснити розправу".

Тотальний контроль і репресії не дали радянській владі очікуваного результату. Відтоді фестиваль "Червона Рута" проводять що два роки. А в серпні 1991-го, у день проголошення незалежності України, гімн "Ще не вмерла Україна" урочисто залунав у залі Верховної Ради.