Кава, тютюн, вівці. Побут кримських татар на світлинах Михайла Дубровського

Під час подорожі 1908 року Дубровський, будучи ще студентом, відвідав гірські села Демірджі (тепер Лучисте), Корбекли (Ізобільне), Кизил-Таш (Краснокам’янка), Куркулет (Лаврове), а також місто Алушту і містечко Гурзуф, розташовані на морському узбережжі Криму. Світлини, зроблені ним у цій експедиції, придбав Етнографічний відділ Російського музею імені Олександра III. Тепер вони зберігаються у фототеці Музею антропології та етнографії імені Петра Великого у Санкт-Петербурзі.

Завдяки фотографіям Дубровського ми можемо здійснити подорож у часі: прогулятися вуличками Демірджі або Корбекли, зазирнути через плетені або кам’яні паркани на подвір’я, зайти у будинок і побачити, як влаштовані його приміщення — кухня, вітальня, комора. 

Велика кількість текстильних виробів (килимів, вишитих рушників, покривал) та різного начиння в інтер’єрі свідчить про заможність господаря будинку. 

Після прогулянки селом можна випити каву у місцевій кав’ярні, але тільки якщо ви чоловік, бо жінки пили каву вдома. Кримські татари готували каву, заварюючи мелені зерна у турці. Пили її з керамічних чашечок. Тут можна було замовити і чай, про що свідчать самовари та вивіска "Чай. Кофе". У таких закладах чоловіки могли грати і співати, особливо якщо відзначали якесь свято — невипадково в руках одного татарина ми бачимо старовинний музичний інструмент саз. 

Серед сільськогосподарських культур, які вирощували кримські татари, важливе місце займав тютюн. У його виробництві були задіяні всі працездатні члени родини. Чоловіки виконували важкі види робіт, жінки після збору листя нанизували їх на нитки і вивішували сохнути (у спеціальному господарському приміщені або на галереї другого поверху житлового будинку). Наприкінці ХІХ століття у Криму культивували тютюн кількох сортів, серед яких були турецькі, американські та місцеві, виведені селекціонерами. Його виробляли як на продаж, так і для власного вжитку. За сезон могли збирати до трьох урожаїв. Куріння було дуже поширеним у татарських родинах: на одній світлині бачимо жінку, яка курить тонку трубку з довгим мундштуком. 

Важливою галуззю господарства було вівчарство. Вівці тривалий час перебували на віддалених пасовищах, і тому чабани влаштовували собі тимчасові житла — кошари.

Одним із поширених занять була обробка дерева. На фото можна побачити чоловіків, які виготовляють двоколісний віз, та роздивитися різні теслярські інструменти. Існували і чотириколісні вози. Теслі виготовляли огорожі та ворота. Цікава деталь — колесо, яке полегшує відкривання/закривання воріт. 

Одна з найбільших цінностей цих світлин — зображені на них люди. Тут немає парадних студійних фотографій — все так, як було у щоденному побуті. Привертають увагу головні убори, які носили практично завжди. Ознака чоловічої статі — хутряна шапка, яку носять як маленькі хлопчики, так і чоловіки поважного віку. Лише на голові одного літнього чоловіка — біла пов’язка, що має назву "сарих". Він означає, що його власник здійснив хадж, тобто подорож до Мекки.

Одяг чоловіків на фото досить одноманітний: сорочка, куртка, штани, що мають широку матню і тримаються на очкуріпояс. 

На головах у дівчаток — фески або хустки (шалі). З під фесок видно багато косичок. Фески прості (без декору) та святкові (густо оздоблені вишивкою). Дівчатка одягнені у буденні сукні і фартушки. У жінок на фото видно тільки хустки.

На кількох фото можна роздивитися традиційну татарську жіночу сукню. Вона халатоподібна, з глибоким V-подібним вирізом. Рукави мають манжети, які при відвертанні закривають кисть. Під сукню одягали сорочку. Поверх суконь носили кофти, що виготовляли з різних тканин і могли мати хутряні деталі.  

На одній із фотографій, що має підпис "пальто", ми бачимо жінку зі спини. Насправді на жінці фереджепаранджа, яка зовні дійсно нагадує пальто, бо це розпашний халатоподібний одяг із вшивними рукавами. Фередже могли накидувати на голову, і тоді воно було схоже на "класичну" паранджу, а могли одягати в рукави, і тоді воно було схоже на легкий плащ. При варіанті з накидуванням жінка додатково одягала на голову спеціальне покривало, яке називалося "чаршаф".