У видавництві "Фабула" наприкінці квітня вийшов історичний роман "Дискордія" Остапа Українця. Про свою книгу автор каже, що вислів "Це ж було вже" може бути неофіційним гаслом твору. І запевняє, що під час прочитання читачі ловитимуть "флешбечища" до всього, що зараз відбувається в Україні
Володимир Молодій
журналіст
"Дискордія" пропонує пірнути в часи, які називають "Весною народів", один із найцікавіших періодів української історії. Творів, події яких розвивалися б у цих часових рамках, в українській літературі майже немає. Особливо середину позаминулого століття оминають сучасники. Що тематично робить роман Остапа Українця особливо цікавим.
"Дискордія" латинською означає "розбрат". Назва цілком влучна для роману, сюжет якого розкручується впродовж 1848-1849 років. Це нетривалий, однак активний час, коли в головах інтелектуалів кипіли ідеї націй. Зерна тих думок вони намагалися посіяти серед простолюду. Від того у Європі зачалася ціла вервечка повстань. "Весну народів" вважають найбільшою в історії Європи хвилею революцій. Зокрема в Астрійській імперії, а відтак і на українських теренах Галичини, Буковини і Закарпаття.
"А подивись на хлопство, котре живе по наших селах. Якого вечора не зайдеш до корчми – мої лужанські стоять кружка на вулиці та й пики одне одному товчуть. Важка в них робота чи ні, а сили в них багато. І то сили дурної. Завдання наше, шляхетське – ту силу якось направити, вихлиснути її туди, де ми, з огляду на своє більш освічене становище, зможемо знайти їй застосунок"
Головний герой "Дискордії" Іґнацій Камінський – польський інтелігент, який відстоює незалежність своєї Батьківщини від Австрійської імперії. Намагається при цьому переконати українців підтримати у цій справі поляків.
Події навколо головний героя закручуються не надто стрімко, однак впевнено. Через дивний трафунок Камінський потрапляє у віденську в’язницю. Після того, як відсидів чималий термін, повернувся у рідний Станіслав. Має авторитет серед місцевих революціонерів, тож приєднується до дискусії між поляками й русинами, в яких ті вирішують: об’єднатися проти імперії чи кожному боротися за своє. Врешті береться за зброю.
Роман продуманий до деталей, навіть обкладинка книжки оформлена у кольорах прапору Австрійської імперії. Мова "Дискордії" насичена, з великою кількістю галицьких і буковинських діалектів.
"Та во люди кажут, шо наш цісар вженивси на єкійсь принцезні, єкос ї’ Конституція звати, ци єк. Та й та принцезна єго якос власкавила, шо, кажут, тепер буде нам повна воля"
У романі Остапа Українця багато тонкого гумору. Головний герой потрапляє в іронічні й абсурдні ситуації, у яких і можна вгледіти алюзії на сучасні українські політичні сюжети. Роман рясніє програмними діалогами. А в одній із розмов пильні читачі можуть навіть впізнати цитати з вірша Юрія Андруховича.
Купити книгу "Дискордія" можна тут.