"Про ідею, час якої настав". Огляд книги "Останній командир УПА" Аліни Понипаляк
16:00, 11 червня 2021
Навіть визначні особистості української історії часто досі маловідомі українцям. Спочатку цьому сприяла совєцька цензура, потім – невміння українських істориків розповідати їхні історії широкій авдиторії. Одним із таких “маловідомих” є Василь Кук. Книжка історикині Аліни Понипаляк, яка вийшла на початку літа у видавництві "Наш формат", – це біографія останнього командира УПА, яка здатна закреслити префікс у слові "маловідомий"
Василь Кук очолив УПА після смерти Романа Шухевича і став її останнім командиром. 1954 року потрапив у радянський полон. Однак його не стратили, а ув’язнили, плануючи використовувати у подальших операціях проти українського підпілля та знецінювання руху опору в діаспорних середовищах.
Помер Василь Кук 2007 року, у 95 років. Переживши поляків, нацистів і радянців, він до кінця зберіг ясний розум. Це полегшило роботу авторці, адже, окрім архівних матеріалів, у праці над біографією головнокомандувача вона послуговувалась і численні спогадами та інтерв’ю, які він залишив.
"Озираючись через майже 70 років, Василь Кук згадував, як помірковані галичани засуджували радикальні методи ОУН і насамперед його крайове й регіональне керівництво, що нібито "ми своїми діями тільки викликали репресії […] що ми своїми діями заганяли молодь у тюрми […]"
Біографія українського генерала у Аліни Понипаляк вийшла найповнішою із досі написаних. У роботі авторка використала не тільки матеріали з архівів КДБ, а й приватні документи Кука та його родини.
Написати біографію упівського командира, очевидно, неможливо без опису повстанської боротьби: переміщень, планувань, методів агітації. Авторка розповідає, як Василь Кук вибудовував мережу ОУН у тодішньому Дніпропетровську, як сприймали повстанців на Східній Україні, про особливості перебування у підпіллі на Волині й Галичині. Також те, як Василь Кук протягмо 1970–1980 років продовжував боротьбу навіть в ув’язненні та які методи проти нього застосовували радянці.
"[…] єдина дитина Василя Кука – син Юрій, який народився ще в підпіллі 1946 року й перебував у батьків Кука до трирічного віку, – ще в 1949-му став заручником органів НКВС. […] Хлопчика під ім’ям "Юрій Чоботар" відправили до сиротинця, намагаючись виховати з нього "зразкову радянську людину", ворога свого батька"
У передмові історик Іван Патриляк натякає на, ймовірно, певні стилістичні недоліки, які властиві дебютним книжкам: “Останній командир УПА” є прем’єрною “пробою пера” молодої дослідниці, з усіма перевагами і недоліками, що випливають з цього статусу". Однак книга написана в достоту вільній манері, авторка намагається не зловживати науковим стилем. Можна, звісно, дискутувати про якість і доцільність у тексті художніх вставок, однак вони справді полегшують читання. А для праці, писаної для широкої авдиторії, – це вкрай важливо.
Книга для тих, хто цікавиться українським поколінням, яке свідомо йшло на смерть заради Незалежності своєї країни.
"Останній командир УПА" Аліни Понипаляк можна купити тут.
Схожі матеріали
