Чому помиляються пацифісти. Огляд книжки Ернста Юнґера "Війна, як внутрішнє переживання"
11:31, 11 липня 2022
"Багато томів можна було би заповнити думками, які під час самотньої нічної варти течуть крізь жорна мозку", – пише Ернст Юнґер. Через три роки після Першої світової він здув з жорен, мов густий шар пилу, пам’ять про ті думки. І скерував їх на сторінки книжки. Вийшов лише один том, зовсім не товстий, але з надзвичайно густим текстом. Ці думки вже не течуть, а сунуть. Повільно занурюючи читача у внутрішній світ комбатанта. Книгу "Війна як внутрішнє переживання" українською видали "Стилет і стилос". Перекладач і видавець Олександр Андрієвський є воїном ЗСУ, який боронить Україну від російських окупантів.
Ернст Юнґер – німецький письменник, який провів в окопах Першої світової війни чотири роки. "Війна як внутрішнє переживання" вийшла 1922-го, через два роки після найбільшого літературного успіху автора "У сталевих грозах". Юнґера часто порівнюють з Ремарком чи Гемінгуеєм. Щоправда з поправкою, що на відміну від них, той є не пацифістом, а навпаки – мілітаристом.
Юнґер і справді не виголошує антивоєнних закликів. Його тексти – це глибокі рефлексії солдата, який змучено вдивляється у мряку скаліченого французького поля чи готується до вирішального бою. Окремі есеї німця, і справді, можна трактувати, як оди війні. Наприклад, розділ "Відвага":
"Хіба в нашому сміху не звучить також і зворушеня, коли нас атакують найменші тварини, навіть комахи, яких ми можемо розчавити одним пальцем? Відвага – це вітер, який несе до далеких берегів, це ключ до давніх скарбів, це молот, який виковує велике багатство, це щит, без якого не вистоїть жодна культура".
Однак у симпатії до війни Юнґера все ж звинуватити не можна. Його проза – це не войовничий мілітаризм, а радше повага до жорстоких обставин, які показують справжність людей. Німець не акцентує на трагедіях і нещастях, швидше намагається осмислювати невідворотне. Інколи, правда, у нього промайне зневага до боягузів, які ховаються у тилу, дурячи лікарів, щоб залишитися у госпіталі. Або цілий розділ "Ландскнехти" - про той особливий тип воїнів, які ніколи не жаліються на фронтовий побут, не мерзнуть, не страждають від безсоння, а натомість безтурботно потішаються над загрозою. Однак, напевно, це природнє ставлення до війни солдата, який чотири роки розглядав очниці смерті.
"А тоді жах зачепив наші лави крилом нетопира, тож сміх та вигуки раптово згасли на устах. Дорогою до позицій лежало тіло, нерухоме і набрякле, з гострим, жовтим, наче віск, обличчям, із якого скляні очі витріщалися у порожнечу. Перший небіжчик, ця незабутня мить, від якої кров у жилах застигла у крижані кристали".
У передмові Олександр Андрієвський пише, що книгу Юнґера варто читати повільно: "невеликими фрагментами, ніколи не більше, ніж по одній главі". "Війна як внутрішнє переживання – це, справді, дуже щільні тексти, з великою кількістю метафор і художніх образів. Особливо з цим можна погодитися після глави про незбагненність контрастів, якими переповнена війна.
"Ми пробилися у забарикадований погреб і відчайдушно, як звірі, билися в темряві, поки будинок над нами вже починав палати. Раптово, напевно, приведений в дію жаром полум’я, нагорі заграв механічний орган. Я ніколи не забуду, як крики бійців та хрипи помираючих зливалися з безтурботною мелодією вальсу".
В одному з есеїв Ернст Юнґер описує сцену, яка неможлива у сучасній війні з російськими окупантами. Злива затопила траншеї німців і французів, тож вояки були змушені повилазили на поверхню. Солдати почали спілкуватися та обмінюватися їжею і алкоголем – така ситуативна мирова.
Чому з прози Юнґера можна зробити висновок, що пацифісти помиляються? Бо автор попри усі пройдені жахіття залишився оптимістом. Відчувши на своїй шкурі найбільші воєнні жорстокості, не вкладає у свої тексти посилів - уникнути війни будь якою ціною. Він каже, що досвід війни – гартує людей, робить їх сильнішими. Хоч, звісно, не факт, що розумнішими.
Книгу "Війна як внутрішнє переживання" можна купити тут.
Схожі матеріали
"Козацький Марс". Уривок з книжки Олексія Сокирка про державу та військо Козацького Гетьманату
Детальніше
"Необачно трактувати Донбас як регіон, який є ворожим до цінностей Революції Гідності”, – Гіроакі Куромія
Детальніше
