Речі, які не мали зникнути
11:54 сьогодні, 18 серпня 2026
Артефакти Андрея Шептицького збережено завдяки тим, хто знав його особисто: священникам, монахам і монахиням, звичайним вірянам. Отцю Севастьянові Дмитруху вдалося зібрати найбільшу колекцію таких предметів. Майже кожен із них має складну, іноді дивовижну, а подекуди і драматичну історію. Від 2020 року їх можна оглянути в Музеї митрополита Андрея Шептицького у Львові. Пропонуємо ознайомитися з найцікавішими експонатами.
Євангеліє
Євангеліє XIX століття, видане в Москві церковнослов’янською мовою. Андрей Шептицький читав його під час щоденних літургій у каплиці Митрополичих палат. До музею книгу передав Мирослав Грицай, брат Володимира Грицая, який був особистим секретарем митрополита. У радянські часи він служив у підпіллі. Одного дня до отця звернулася жінка, яка працювала двірничкою: "Я знайшла на смітнику якусь святу книжку". Грицай одразу впізнав Євангеліє.
Ноші
В останні роки життя митрополит Андрей був прикутий до ліжка. Щоби було зручніше перестеляти постіль, монахи виготовили ноші. Це два міцні суконні полотнища вершкового молочного кольору, скріплені поперечними пасками. Щоб підняти митрополита, потрібно було шестеро монахів: четверо тримали ноші, один підтримував за ноги, другий — за голову. Ноші й постіль зберіг чернець Єфрем Михайлюк із Дашави. У 1980-х роках віддав їх отцеві Севастьяну Дмитрухові.
Титулярний капелюх
Кашеміровий капелюх чорного кольору, прикрашений китицями. Його Андреєві Шептицькому подарував Папа Римський Лев XIII, коли висвячував на архиєрея — принаймні так написано на сайті музею. Натомість священник Ростислав Будзан стверджує, що митрополит сам купив головний убір у Ватикані. Фірма, яка його виготовила, працює досі. Саме в цьому капелюсі митрополит подорожував Святою Землею, що зафіксовано на фото. У радянський час артефакт виявив отець Мелетій . Головний убір лежав серед сміття у Митрополичих палатах, які тоді використовували російські православні ієрархи. Пізніше отець Мелетій передав капелюха до Фонду святого Володимира, а вже звідти реліквія потрапила до музею.
Білий плащ
Плащ із грубої бавовняної тканини білого кольору — такі називають "пороховиками". Він має багато швів і латок. Андрей Шептицький постійно носив його в Митрополичих палатах. Зношеність цієї речі контрастує з образом графа, але точно передає дух людини, для якої служіння було важливішим, аніж розкіш. Експонат передала до музею сестра-студитка Дарія Канюка разом з білим підрясником, постільною білизною і сорочками, вицвілими від часу.
Кивот
Футляр для церковного начиння. Він також є на деяких старих фото. За характером розпису дослідники визначили, що кивот виготовили у XVIII столітті. Імовірно, його використовували ще попередники владики Андрея — галицькі митрополити Атанасій (1686–1746) і Лев (1717–1779) Шептицькі. Реліквію зберігали в Митрополичих палатах доти, доки її випадково не побачив отець Севастьян.
Посох
Дерев’яна палиця, виготовлена в Лондоні, всередині збереглася інформаційна капсула майстра, що засвідчує походження. Тростина допомагала митрополитові пересуватись, коли він вже мав проблеми зі здоров’ям. Ціпок видається занадто коротким, адже зріст Андрея Шептицького сягав 2 метрів. Відомо, що вже після митрополитової смерти Володимир Грицай підрізав його під свій зріст . Так прагнув уберегти артефакт від конфіскації. У 1980-х Мирослав Грицай передав посох отцеві Севастьяну.
Більше про Андрея Шептицького у спецвипуску "Локальної історії"
Купуйте журнал в онлайн-крамниці видавництва
