Османська кав’ярня XVІІ століття у центрі Кам’янця-Подільського

Трипільська хата

Ця історія розпочалася з трипільської культури. Навесні 2015 року, проводячи охоронні дослідження у центрі Кам’янця-Подільського, під старою дорогою на Польському ринку  археолог Петро Болтанюк виявив рештки житла енеолітичного часу. Виявилось, що перші будинки в центрі Кам’янця були зведені ще 5000 років тому. Цей приголомшливий факт спонукав місто виділити кошти для продовження досліджень. У серпні 2016 року фахівець із питань "трипільського" житлобудування Дмитро Черновол знайшов на тому ж Польському ринку рештки металообробної майстерні трипільської культури, яка виявилася першою в Україні. Це стало сенсацією, адже нічого подібного досі не знаходили. 

У центрі міста виявили цілий комплекс із глиняними ливарними чашами, зливками міді, шлаками та фрагментами виробів. Усі збережені об’єкти трипільської культури знайшли в межах центральної ринкової площі та проїздів між давніми будинками. Такі території не забудовували, там не вели активної господарської діяльності, втручання у ґрунт були мінімальними. Новий розкоп вирішили розбити у міському сквері неподалік ратуші. Там Дмитро Черновол знайшов рештки кам’яної вимостки та край ями, заповненої матеріалом XVII століття. Подальші дослідження проводили уже під керівництвом Павла Нечитайла.

Земляний льох

Край ями виявився залишками льоху, викопаного в глині. Він мав овальну форму завдовжки 2,6 м та завглибшки 1,8 м. Склепіння льоху, ймовірно, було зроблено з легких дерев’яних конструкцій і підвищувалося над тодішньою поверхнею, якій відповідав рівень мощення двору та площі кінця XVII століття. 

В одній зі стінок льоху збереглася піч сферичного типуВисота печі 50 см, ширина 70 см, глибина 60 – 88 см. Черінь (дно) печі зроблений із керамічної плитки, стіни та склепіння — з цегли "пальцівки". На склепінні печі залишився фрагмент вапнякового тиньку товщиною, вкритий кіптявою. За конструкцією знахідка схожа на сучасні тандирні печіпіч, вирита в землі. Посередині східної стінки льоху виявили господарську нішу прямокутної форму з арковим склепінням. 

Льох був заповнений мішаним ґрунтом із фрагментами керамічного посуду, металевих та кістяних виробів, монет. Археологів особливо зацікавили фрагменти порцелянових чашок з китайськими ієрогліфами та глиняних люльок для тютюну. Їхня велика кількість насторожила дослідників, які не одразу усвідомлювали на яку неймовірну знахідку натрапили. 

Мастерня і кав'ярня

Розчистивши вхідні сходинки до льоху, археологи виявили, що підземелля примикає до торцевої стіни наземної споруди. Будівля на неглибокому кам’яному фундаменті була глинобитною з дерев’яним каркасом, мала розмір 15 на майже 5 метрів і складалася з двох частин. Наземний фрагмент однієї із них мав прямокутну форму, підлогу з кам’яних плит, а по периметру — горілі дерев’яні плахи. Саме у цій частині знайшли найбільше матеріалів доби Кам’янецького ейялету1672—1699 роки.

Інша частина споруди складалася з робочих майданчиків, складених з каменю. Заповнення між майданчиками та у контурі споруди містило серію знахідок, які дозволяють стверджувати, що це було приміщення майстерні з обробки металу. Там знайшли велику кількість деревного вугілля, шлаків, фрагментів чорного та кольорового металу і тигелі для плавки кольорового та чорного металу, відходи ливарного і косторізного виробництва.

Інтерпретація споруди спершу викликала труднощі. Вона розміщувалась на площі, яка, за урбаністичною логікою, ніколи не була забудованою. Це підтверджували й історичні плани міста. Втім прискіпливий комплексний аналіз знахідок дозволив вирішити таємницю довгого будинку на Польському ринку. У заповненні будівлі знайшли понад 1200 люльок для куріння тютюну та 80 однотипних чашок на кільцевому піддоні. Усі люльки часів другої половини XVII століття східного типу. Аналогічні траплялися археологам в Малій Азії, Північній Африці, Південній та Центральній Європі. З тієї ж епохи походили порцелянові та фаянсові чашки, виготовлені в Китаї, на території сучасної Туреччини та Ірану.

Половину знахідок складали порцелянові кавові чашечки китайського виробництва епохи імператора Кансі1662–1722 роки. Монети, а серед них 21 срібна та 10 мідних монет Османської імперії, підтвердили датування споруди. Розміщення будівлі на ринковій площі, специфіка планування та кількість знахідок дозволила дослідникам віднести споруду до короткого, але найяскравішого періоду міста — доби Кам’янецького еялету кінця XVІІ століття. Археологи припустили, що будівля могла бути кав’ярнею. Однак крім варіння й продажу кави там займалися й іншими справами, зокрема функціонувала металообробна майстерня.

Не просто кава

Кав’ярні в Османській імперії відрізнялися від сучасних. Зазвичай це було невелике приміщення, де варили каву, а відвідувачі розміщувались за маленькими столиками на низьких стільчиках на бруківці поруч. До слова, ареал навколо виявленої споруди був вкритий кам’яним мощенням з масивних плит. Це була перша бруківка Кам’янця, фрагмент якої музеєфіковано на цьому ж місці. Класична османська кав’ярня XVII–ХІХ століття — це не просто місце, де п’ють каву. Це соціальні клуби виключно для чоловіків, де лунала музика та поезія, проводили вистави, поширювали чутки і планували заколоти.

Існували навіть спеціальні яничарські кав’ярні. Вони почали з’являтися в середині XVII століття. У той час звичаї стали менш суворими: яничарам дозволили одружуватись та займатися бізнесом. Саме яничари становили основу військового корпусу, який стояв на захисті Кам’янця. Кількість військового гарнізону міста налічувала близько 8 000 осіб. 

Дозвілля військові проводили в кав’ярнях, де крім кави продавали тютюн та опіум. В докладному описі міста Податкового реєстру 1681 року згадано про десять кав’ярень. Очевидно знайдена споруда була однією із них.

Постачання гарнізону Кам’янець-Подільської фортеці відбувалося з Хотина через Дністер. Для блокади цього шляху 1692 року збудували фортецю Окопи Святої Трійці. Залога цієї фортеці уславилася численними військовими акціями. Одна з найуспішніших сталася 6 жовтня 1694 року. Про неї написала Gazette de France: польський гарнізон перехопив караван, що налічував 4000 возів, кожен з яких був запряжений шістьма волами. У тих возах було безліч м’яса, рису, вина, срібла та кави. Цікаво, що велика кількість аналогій нашим люлькам і чашкам була знайдена в кораблі, який затонув наприкінці XVII століття біля берегів Хорватії. Можливо, вантаж цього судна був призначений кам’янецьким яничарам.  

Річ Посполита не могла змиритися з втратою одного зі своїх найважливіших міст і намагалася всіляко його повернути. Часто османські військові переживали довготривалі облоги. Під час однієї з них приміщення кав’ярні згоріло внаслідок артилерійського обстрілу. Про це свідчать зафіксовані археологами сліди пожежі, а також ядра та бомби, виявлені в залишках споруди.