17:21, 19 травня 2021

Історія у цифрову добу: Експерти розповіли, як інтернет-технології допомагають популяризувати пам’ять про минуле

Одним із основних завдань є захопити не лише фахових дослідників, а й читачів чи глядачів, які не мають профільної історичної освіти.

photo_2021-05-14_11-02-15-1024x576.jpg
Фото: Центр досліджень визвольного руху

Центр досліджень визвольного руху провів онлайн-воркшоп, “Історія та пам’ять у цифрову добу: український досвід”. Експерти розказали про свої практики роботи з цифровими інструментами для проєктів, пов’язаних з пам’яттю про минуле, та поділились рецептом як зацікавити читачів неісториків.

Керівник Електронного архіву Українського визвольного руху Андрій Когут зазначив, що ідея створення проєкту виникла, коли директора музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” Руслана Забілого затримали працівники СБУ, звинувативши у зборі відомостей, що містяться державну таємницю. Йшлося про документи 40-30 років НКВД та МДБ, пов’язані із визвольними рухами різних країн колишнього СРСР.

Тоді “свободу Забілого вдалося відстояти”, однак стало очевидним, що потрібно створювати певний доступний онлайн-архів, яким історики могли б користуватись без побоювань бути заарештованиими.

“Однією із таких ідей стало те, щоб опублікувати оцифровані документи про український визвольний рух, оцифровані впродовж 2008-2010 років”, – розповів Когут.

 

d77c6c49e8a1d8ad1bf95c2cced01280_L.jpg
avr.org.ua

Ще одним завданням було зробити збірню доступною не лише для фахових істориків, але й для людей, які не на стільки обізнані в усіх тонкощах пошуку архівних документів.

“З самого початку було очевидно, що ми робимо цей сайт не тільки для істориків, а й для всіх, хто цікавиться минулим, хто цікавиться історією…Було розуміння, що потрібно враховувати те, що ним користуватимуться ті, хто не має якоїсь спеціальної історичної підготовки. А це означало, що недостатньо просто викласти цифрову копію архівної справи, дати опис і назву справи. Ми ще повинні орієнтуватись на те, що користувач цього сайту має достатньо легко і оперативно знайти те, що його цікавить”, – наголосив Когут.

Відтак дослідники вирішили, що документи потрібно публікувати не по справах, а кожен окремо. А опис повинен бути із зазначенням метаданих, які б давали можливість усім, хто цікавиться минулим, знайти потрібну інформацію. Усі документи в архіві репрезентовані за кількома показниками – установа, де зберігають оригінал документа, тематично-хронологічні розділи. Також архів публікує різноманітні тематичні колекції розсекречених матеріалів, приурочених до конкретних історичних дат. Це привертає більшу увагу ЗМІ до роботи дослідників.

Так, зокрема, збірку, присвячену злочинам радянської влади за період Чорнобильської трагедії  відвідали понад 20 тисяч користувачів.

У свою чергу співзасновник та головний редактор проєкту “Локальна історія”, ведучий відеопроєкту “Без Брому з Віталієм Ляскою”, керівник Центру дослідження українсько-польсько-словацького пограниччя в Українському католицькому університеті Ляска переконаний: щоб зацікавити людей історією, потрібно викликати емоцію через відчуття причетності чи банальної цікавості. Він розповів про кілька своїх науково-популярних історичних проєктів, де вдалося втілити цей принцип.

Так вже восени планують презентувати інтерактивну базу даних під робочою назвою “Жива історія”. Окрім іншого,  там будуть зібрані свідчення очевидців про ті чи інші події, короткі уривки інтерв'ю, фотоколекції із можливістю тегування людей, “як у Facebook”. Автори також досліджуватимуть географію життя людини за певний період

Ще одним вдалим проєктом, за його словами,  є, власне, “Локальна історія”. Адже журнал активно купують, попри певний “скепсис до друкованого”, а сайт має кілька тисяч відвідувачів. Одним із напрямів роботи сайту є цифрові проєкти, розраховані на широкий загал. Першим таким стала інтерактивна мапа “Лесині маршрути”.

“Ми спробували показати ключові точки її життя, її творчості, які супроводжували невеличкими текстами”, – зазначив Ляска, водночас повідомивши, що до Дня Незалежності планується вихід “мапки” у подібному стилі.

 

Також він розповів про більш глобальний проєкт “Локальної історії” – “Депортації”. Робота над ним тривала кілька місяців.

“Якщо говорити про текст, ми спробували побудувати проєкт на кількох рівнях. На рівні простого Василя Сохи, який у шестирічному віці став свідком, як під час депортації вбили його батька. Другий зріз – це є зріз міжнародний, макрооригінальний, де ми показуємо як десь у Лондоні чи в Москві вирішували долю цього чоловіка і сотень тисяч людей за лінією Керзона. Третій зріз – це знову емоція. Ми повертаємось до конкретної людини, яка теж була виселена, але намагаємось показати, а що після того. Для чого нам це знати і що далі робити”, – розповів Ляска.

Текст намагались візуалізувати, щоб зробити проєкт максимально динамічним з інтегрованими відео свідків депортації та іншими рухомим елементами.

Окремим проєктом Ляска виокремив “Кримінальні історії Цісарського Львова”, написані на основі давніх газетних публікацій. Це динамічний проєкт, у який, окрім ілюстрацій, інтегровані і газетні публікації.

 

У планах авторів – ще більше інтерактивних проєктів, щоб показати, історія може бути “яскравою та цікавою, а минуле – не лише трагічним”.

Схожі матеріали

ukrainka-cover.jpg

Леся Українка: "Ніколи найближчі друзі не знали мене всеї"

Міфи та українська вишивка | Оксана Косміна

Міфи та українська вишивка | Оксана Косміна

Новый проект (4).jpg

Крим без обличчя. Як кримські татари стали ворогами СРСР

600.jpg

Акція “Вісла”: тоді й тепер

terra_text-2-1.jpg

Випалена земля: чим живе єдине холмське село в Україні

144- Кожному главі родини перед від_їздом на руки вручали такий переселенський квиток.jpg

1951: за лаштунками територіального обміну

Polonska Vasylenko

Жінка, яка спростувала Новоросію

600.jpg

Останні три місяці у житті Лесі Українки

selo 1200-630.jpg

Вигнані назавжди, або нове життя в старому селі