Зморшки, горбки та корали Тараса Левківа

"Терпіти не можу рівнини"

Наприкінці 1960-х Львів знову виявив інтерес до багатої культурної спадщини українського мистецтва саме через творчість керамістів, склярів та скульпторів. Кераміка мала, мабуть, найвітальніший розвиток. Професійні художники займалися творчістю на базі майстерень – фабричних та інститутських. Прихильником традиційної техніки гончарства та її відродження був і Тарас Левків.

Нині панові Тарасу 81 рік. Історію зі вступом до Львівського училища декоративно-ужиткового мистецтва він називає найбільшою авантюрою у своєму житті. Спочатку планував вступати до Політехнічного інституту: захоплювався радіотехнікою. Дорогою до Львова зустрів товариша, який навчався в Художньому училищі імені Івана Труша. Той пообіцяв показати місто, відвести до Політехніки. Доки Тарас чекав друга в його навчальному закладі, то звернув увагу на розвішані в коридорах студентські роботи. Вони дуже сподобались хлопцеві. Він різко змінив свої плани й вирішив вступати саме "до Труша".

<p>Сестра Надія, племінниця Оксана, мати Ольга, Тарас Левків, 1963 рік, Збараж</p>

Тарас Левків народився 25 червня 1940 року в селі Мала Березовиця, що на Тернопільщині. Батько Богдан керував сільською бібліотекою. Ще за Польщі він відсидів у тюрмі через націоналістичні погляди. Матір Ольга опікувалася дітьми, допомагала повстанцям.

<p>"Ми живемо на верхах"</p>

У родині були рідні, які займалися прикладним мистецтвом, – ткали. Дитинство Тараса Левківа чимось нагадує дитячі роки Анрі Матісса, що виріс у Бохайні серед ткацької громади, оточеної ткацькими верстатами та текстилем. А. Матісс зберіг свої спогади про сяйливі, яскраві кольори та чуттєві текстури – Т. Левків успадкував темніше бачення і працював зі стриманою палітрою.

"Тато займався господарством та громадською діяльністю, мама займалась домом і вихованням дітей. Якраз мамин батько був килимарем. У Березовиці в повоєнні роки всі свідомі господарі почергово годували партизанів. Коли приходила черга до мами – готувала відро борщу, відро бараболі й пів відра котлет – на коромисло, йшла до річки, де в кущах вже чекали", – пригадує пан Тарас.

Тарас Левків часто згадує унікальну природу Медоборів, утворених вапняковими пасмами з живих організмів – коралових поліпів, їхню рослинність та ландшафти.

Людинка-циліндр

Для Тараса Левківа кераміка – це спосіб пізнання, дефініції світу, його історії та багатства культурних кодів.

Технікою, що стала домінантною в багатолітній практиці автора, є гончарний круг. Тарас Левків нищив стереотипи про гончарну кераміку.

Пошук свіжої динаміки відчутний вже в його ранніх роботах. Народжувався образний модуль – невеличка фігурка циліндроподібної форми, щедро обдарована кумедними елементами: вусами, зачісками, чубатими шапками, умовними ручками-ніжками. Ці по-дитячому зворушливі постаті співають у хорі, грають на народних інструментах, несуть непідйомну брилу, підтримують Коло історії. Композиції, створені з цих фігурок, – сміливі та розбудовані. Подеколи це справжні іконостаси, плетива та динамічні картини із протистоянням непосильного та крихкого. 

Досліджуючи свою тему – аплікація в кераміці – Т. Левків дійшов до нестримного експериментаторства: "В пласті глини вирізали "рівчаки", у які вкладали іншу масу. Але я пішов дальше, додав в ту масу солі металів, які утворювали гарну кольорову розтяжку".

Мистецтво і технологія – ось два стовпи, на яких вибудовується досвід Т. Левківа. Його практика тісно переплітається із заглибленнями в фізику та хімію. Майстер використовував також дерев’яну стружку, яку вводив у шамотну масу. Під час випалювання вона вигорала й давала пористу фактуру. Якщо ж вимочував стружку в солі, то глина на гранях виробу отримувала своєрідне забарвлення.

Своїх "Плотогонів" Т.  Левків створив 1974 року. Цей твір не зберігся. Згодом художник використав технологію з "розкручуванням" глини – вже більш свідомо – у серії "Кактус". Циліндр розітнув на три частини і склеїв "навиворіт".

"Виманювали інформацію"

Цикли художньої кераміки Т. Левківа брали участь у міжнародних майстер-класах, проходили через невпинне занурення в нові досвіди. Атмосфера творчого спілкування, експерименту насичувала практику резиденцій у Дзинтарі (Латвія). Там відбулися одні з найперших та найвпливовіших кераміко-скульптурних симпозіумів у тодішньому СРСР. Творча делегація зі Львова була постійним потужним гравцем.

У Дзинтарі Левків познайомився з Петерісом Мартінсонсом, уславленим латвійським керамістом, графіком, педагогом. Петеріс щиро ділився своїми творчими знахідками. На запрошення Т. Левківа відвідав Львів. На базі майстерень Львівської кераміко-скульптурної фабрики зав’язалася творча співпраця – професійні художники різних поколінь у захопливому середовищі вибудовували світ своїх думок і почуттів у тривимірних формах.

Тарас Левків пригадує, що атмосфера серед керамістів була винятковою. "На фабрику [Львівську кераміко-скульптурну] приїжджали художники з Москви та Ленінграда, виманювали інформацію від місцевих майстрів, записували, оформлювали як своє і отримували за це гроші. А в кераміці було інакше – хто брав певну тему, мусив її сам до кінця довести", – пригадує він.

Графіка

Від кінця 1980-х років Т. Левків шукав себе у графіці та інтарсіїдерев'яна інкрустація. Року 1989 створив серію, пов’язану з темою космосу.

Рівень деталізації графіки на широкому просторі листа творить унікальну якість. Безмір тонких структур плетива нагадує про ранні досвіди митця, пов’язані з ткацтвом.

У листі Т. Левківа "На чужій планеті" бачимо тонкий силует павукових кінцівок, що мандрують сферичною поверхнею. Митець вклав у свого "павука" характер дослідницької машини, котра звідує невідомі простори.

"Зворотний рух" показує обертальну циклічність невідомої планети в мінімалістичному нуарі. До нас промовляють улюблені скульпторові грудки, горбки, бульбашки, опуклості, щілини, тріщини, переплетення, нитки, антени, клаптики, канатики, кратери, зморшки, дірки та зонди.

Згадуючи свої Медобори, Тарас Левків казав: "Терпіти не можу рівнини, дуже люблю гори і шкодую, що зараз живу не в рідному селі".