Війни та медицина: від киплячої олії до евакуаційних дронів

Польова медицина від античних часів до Наполеонівських війн

Грецький медик та філософ Гіппократ казав, що немає кращого досвіду для медика, ніж армія. Поле бою — це місце, де можна зустрітися з усім різноманіттям травм, інфекцій і доступних методів лікування. Греки були піонерами у військовій медицині й Римська імперія багато з цих знань перейняла. Під час ІІІ Пунічної війни149 – 146 рр. до н.е. в Римі вже існувала військово-медична організація.

"Військові лікарі або "медікуси", що можна перекласти як "зцілювачі", були в кожній когорті та легіоні, в гарнізонах і на флоті. В армії у складі воєнного "каструму"табору були засновані спеціальні лікувальні заклади "валетудинарії", тобто певні місця для хворих", — пояснює завідувач науково-методичного відділу Національного музею медицини України Василь Догузов.

Система в ті часи вже нагадувала сучасну: спочатку, поранених у битвах воїнів виносили в так званий тил бойових порядків, прототип сучасних стабпунктів. Там бійцям надавали допомогу лікарі, а звідти вивозили у валетудинарії.

Також Римській імперії можна завдячувати такому винаходу як індивідуальний перев'язувальний пакет. З тих часів він зазнав модифікацій, проте використовується й донині. У римській армії також приділяли увагу забезпеченню чистою питною водою (аби знизити ризики епідемій), раціональному розташуванню таборів (для прискорення евакуації) та фізичним вправам (для більшої витривалості воїнів).

А от прототипи сучасного турнікета почали з’являтися в другій половині XVII століття. Чи не першим такий засіб на догоспітальному етапі запропонував французький хірург Етьєн Морель. Це сталося в 1674 році під час облоги міста Безансон у Франко-голландській війні. Ідею, вочевидь, лікар перейняв із методів страт. "В Іспанії був такий метод смертної кари через удушення: на шию накладали закрутку, людину прив’язували. Але Морель зрозумів, що таким чином можна не лише вбивати, але й рятувати", — пояснює Василь Догузов.

Під час Італійських війн у XVI столітті французький хірург Амбруаз Паре розробив хірургічні інструменти та запровадив затискання судин, що кровоточать. Саме Паре відмовився від застосування киплячої олії бузини, яку заливали у вогнепальні рани. Вважали, що порох чинить отруйну дію, тому киплячу олію вливали прямо в рану для її "нейтралізації". Якщо рана була глибокою, використовували воронки для більшої "ефективності". "Якось бузинова олія скінчилась, і Паре використав мазь з олії троянд, скипидару та яєчного жовтка, який надав скріплювальну дію. Зранку виявилося, що ті військові, яким пощастило не отримати бузинові тортури, почуваються краще, не виснажені болем і потроху оговтуються", — розповів історик Василь Догузов.

У період Наполеонівських війн "батьком" невідкладної медицини став лікар Домінік Жан Ларрей. У 1792 році Ларрей отримав посаду в Рейнській армії. Там він побачив з якою швидкістю рухається кінна артилерія та запропонував "швидку допомогу" для вивезення поранених із поля бою. Тож чи не перша швидка — це віз, запряжений кіньми, яким Ларрей особисто керував на полі битви.

Значний вплив на  медицину мала й Кримська війна. Тоді офіційно та систематично до військової медицини почали залучати жінок. Також під час Кримської війни Микола Пирогов, який працював головним хірургом Севастополя, вперше застосував ефірний наркоз і гіпсові пов'язки в польових умовах, що значно покращило лікування поранених.

Переливання крові, протезування і хіміотерапія

Перша і Друга світові війни — це час розвитку різних рівнів допомоги: перев’язувальні пункти, шпиталі переднього краю, тилові шпиталі. Під час цієї тотальної м’ясорубки починають робити переливання крові, а також лити сольовий розчин для лікування шоку. Закладено основи пластичної хірургії та сучасного протезування, оскільки спотворення обличчя та втрата кінцівок набувають величезних масштабів.

Під час Другої світової війни почали масово застосовувати антибіотики, які винайшли у 1928 році. За даними дослідників, без антибіотиків загальна кількість загиблих у цій війні була би вищою на 12–15%.

Окремо слід виділити першу хіміотерапію ракової пухлини, проведену в 1946 році. Вона стала можливою завдяки багаторічному вивченню іприту та його впливу на організм — від моменту першого бойового застосування як хімічної зброї проти солдатів у 1917–му.

Сучасні виклики військової медицини

Якщо Третя Світова станеться, то вже в епоху великої кризи, яка має назву "антибіотикорезистентність". Простіше кажучи — є поранені з інфекцією, занесеною під час бойової травми, або внаслідок операцій, а от вилікувати їх нема чим. Бо призначені для цього антибіотики просто не діють. Для розуміння масштабу проблеми: тільки в 2019 році, за даними ВООЗ, резистентність до антибіотиків вбила понад 1,2 млн людей у світі.

Мікробіолог Дмитро Степанський розповідає, що українські військові шпиталі системно зустрічаються з "особливо стійкими" інфекціями у поранених: "У ранах та в госпітальних осередках регулярно виділяють бактерії, які мають стійкість до найновітніших антибіотиків. Задокументовано одночасні заноси резистентних штамів у кілька країн ЄС серед пацієнтів, евакуйованих з України".

Чи стане Російсько-українська війна проривом для науки та медицини в подоланні резистентності до антибіотиків, — поки рано стверджувати однозначно, проте віра в це додає сенсу роботі,  каже Дмитро Степанський. "Війна яскраво показує транскордонність стійкості до антибіотиків і формує політичний запит на боротьбу з нею. Деякі зразки суперстійких бактерій виділили саме в Україні та вже використовують для тестування нових молекул, які потенційно можуть стати й новими антибактеріальними препаратами".

Також активно розвиваються наземні роботизовані комплексиНРК для евакуації поранених. У майбутньому це матиме, ймовірно, свій вплив і на цивільну екстрену медицину. Бойовий медик Олександр Тимченко відзначає, що нині гостро стоїть проблема того, як "машина" працює під час випробувань і як у реальних бойових умовах. Наприклад, втрата зв'язку зробить найсучасніші технології непрацюючими. Тому, коли йдеться про інновації й технологічні рішення, важливо відразу розроблити запасний план. "НРК важко заховати в полі чи лісі. Їх камуфлюють, але нещодавно я був свідком невдалої евакуації: в НРК із пораненим влетіло 8 FPV, і все закінчилося плачевно. На жаль, будь-які евакуації та планування медичних операцій в сучасних умовах вкрай динамічні", — додає Тимченко.

Великим проривом для порятунку українських захисників стала можливість переливання крові в польових умовах. Так, цього року особливе визнання отримав бойовий медик "Азова" Володимир Риженко (друг "Спрайт"). Його нагородили премією "Найкращий європейський медик року" в категорії "Військова медицина". Нагороду він здобув за порятунок побратима завдяки переливанню донорської крові, скинутої з дрона в бліндаж. "Підходи, безумовно, змінюються та розвиваються, — підсумовує Олександр Тимченко. — До кінця 2025 року очікуємо зміни в підходах TCCCв протоколах надання першої допомоги в бойових умовах, які затверджує Міноборони США, зокрема на основі досвіду нашої війни".