"Війна — як радіація, яка ніколи з нас не вийде". Три історії волонтерок

16:39, 28 січня 2025

photo-2023-03-30-16-57-48-2-

Історії трьох українських волонтерок — Ярини Гордієнко, Марії Кісіль та Тетяни Грубенюк — це розповіді про силу, невтомну працю і людяність. Вони не лише підтримують тих, хто цього потребує, але й доводять, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло. 

IMG_1355

Олександра Басараб

комунікаційна менеджерка проєктів YMCA Lviv, фотографиня

Марія Кісіль: історикиня, волонтерка, менеджерка проєктів

Для Марії волонтерство — це слово, що одночасно втілює і розпач, і впертість, і гордість. Як активістка Революції Гідності та мовного Майдану, вона завжди прагнула змінювати суспільство на краще. Від початку повномасштабного вторгнення російських військ її життя — це постійні поїздки до прифронтових регіонів, допомога військовим, а також проєкти підтримки для інших волонтерок, аби вберегти їх від емоційного вигорання.  

2 (15)

Марія Кісіль під час проходження базового курсу, щоб стати снайперкою. Зима, 2023 рік

Фото: надала Марія Кісіль

«Це відчувають всі волонтерки. В тебе постійне ментальне напруження, постійні запити, постійно в голові "я маю щось зробити", крім своїх буденних справ. Завжди є щось, що ти не відкладеш. Крім усіх твоїх старих знайомих, друзів, близьких, котрі на війні, в тебе додатково є ще 20-30-50 твоїх рідних "піксельних котів", за яких ти теж переживаєш. Тому втома — тепер це синонім до волонтерства», — розповідає Марія, але це не заважає їй десь таки знаходити сили і рухатися далі, дбаючи про захисників. 

4 (9)

Марія Кісіль під Куп'янськом. Літо, 2024 рік

Фото: надала Марія Кісіль

"Недостатньо" — улюблене слово, яким Марія описує всю сутність волонтерства. Бо скільки б не зробила — завжди є відчуття, що можна й треба зробити  більше. Та волонтерки, попри всі свої звершення, також люди. Люди, яким потрібен повноцінний сон, смачна їжа, якісний відпочинок. Як поєднувати і балансувати? Як дбати про інших, водночас знаходячи час для себе? Цими питаннями волонтерки переймаються ледь не щодня, одночасно допомагаючи та працюючи над безліччю проєктів. 

Дивіться повне відео, щоб дізнатися більше про шлях волонтерки Марії Кісіль:

Ярина Гордієнко: акторка, волонтерка, мрійниця

Займатися тим, що дуже любиш, але відмовитися від цього й поставити все на паузу заради нових викликів війни. Це про ще одну героїню відеоциклу "Українські жінки: волонтерки". Ярина вивчала режисуру в Харківському коледжі мистецтв та акторську майстерність в університеті ім І. Карпенка-Карого. До повномасштабного вторгнення брала участь у театральних виставах, знімалася в кіно та серіалах. Навіть створила свій театральний простір "Горизонт", де грали вистави за творами Шолома Алейхема. Згодом започаткувала власний бренд суконь… Та 24 лютого 2022-го життя стало на паузу, потреби змінилися, а цінності зміцнилися. Потрібно було діяти.

"Війна — це як радіація, яка ніколи з нас не вийде. Всі, хто до неї доторкнувся, вона з ними на все життя".

2 (14)

Ярина Гордієнко, Харківшина 2022 рік

Фото: Дарії Усупової
4 (8)

Ярина Гордієнко передала українським бійцям їжу. Запоріжжя, 2023 рік

Фото: Дарії Усупової

Відтоді й донині Ярина їздить у прифронтові регіони, привозить допомогу тим, хто цього потребує: цивільних забезпечує їжею та одягом, військових підсилює обладнанням, для кішок і собак привозить корм. Це історія великої відданості та сили, але також історія про втрату, переживання та надію, яка все ще жевріє: коханий Ярини, актор і військовий, досі вважається зниклим безвісти. Волонтерка мріє зняти фільм про нього, щоб зберегти пам’ять і розповісти світові історію свого коханого:

"Мій хлопець зниклий безвісти вже як рік і девʼять місяців. Я не знаю де він. Мені порадили зробити його місце памʼяті: закопати його речі, берці, щоб я знала, де він. Мовляв, це мене заспокоїть. Я зрозуміла, що цього я зробити не можу, але я можу зняти фільм про нього, в сюжеті якого музикант повертається з полону, і він буде повертатися щоразу. І це буде місце памʼяті з позитивним фіналом". 

Дивіться повне відео, щоб дізнатися більше про шлях Ярини Гордієнко та долучитися до її мрії. Ця історії варта уваги:

Тетяна Грубенюк: жінка, яка допомагає знову повірити у життя

Третя героїня відеоциклу "Українські жінки: волонтерки" родом із Тернопільщини, та вже 25 років мешкає у Києві. "Я просто прийшла в госпіталь бути корисною…", — так розпочалася історія волонтерства Тетяни ще у 2014 році. Відтоді вона активно підтримує українську армію, допомагає сім’ям військових, ветеранам та постраждалим від війни. З початком повномасштабного вторгнення залишилася в Києві, де разом із іншими волонтерами займалася збором, пакуванням і відправленням необхідної допомоги на фронт — від одягу до безпілотників. 

4 (7)

Тетяна Грубенюк закупила і передала американські берці українським військовим. Літо, 2022 рік

Фото: надала Тетяна Грубенюк

"Коли я приїжджаю до своїх друзів на кладовище, я там бачу багато дітей, молодих жінок, які вже вдови. Моїй родині пощастило, мій родич повернувся живим. А комусь не пощастило, і я маю хоч якось віддячити цим хлопцям. Моя перемога, моє святкування пройде на кладовищі".

Її волонтерська діяльність з кожним роком виходила на новий рівень. Сьогодні Тетяна очолює благодійний фонд, завдяки якому українські захисники отримують безоплатне протезування у США і проходять реабілітацію в сучасних центрах.  

3 (11)

Тетяна Грубенюк отримала допомогу для військових. Березень 2022 року

Фото: надала Тетяна Грубенюк
1 (18)

Тетяна Грубенюк отримала перший старлінк, який передала батальйону "Айдар". Березень 2022 року

Фото: надала Тетяна Грубенюк

"Всі довкола кажуть, що треба інтегрувати військових у цивільне суспільство. А суспільно не треба інтегрувати? Суспільство не треба вчити? Мені дуже прикро, коли я йду з хлопцями, які на протезах, а люди очі опускають, відвертаються. Ну для чого? Не потрібно. Вони не хочуть жалості".

Це історія віри в те, що кожен заслуговує на другий шанс. У 2024 році Тетяна стала номінанткою премії "Портрети сестринства", яка відзначає жінок, які від початку війни зробили неоціненний внесок у боротьбу за демократію та свободу.

"Звісно, ми не можемо повернути хлопцям та дівчатам руки і ноги, але ми можемо дати їм шанс жити життя, хоч воно й інакше, не таке, як вони жили до того".

Дивіться повне відео, щоб дізнатися більше про працю Тетяни Грубенюк:

Ці три героїні — лише частина великої волонтерської спільноти, яка щодня робить неможливе. Їхня робота, віра й відданість — це голоси незламності в сьогоденні. Подібних історій безліч. Про них варто писати, читати та розказувати. Їх варто підтримувати. Їм варто висловлювати вдячність. 

Цикл відео "Українські жінки: волонтерки" виготовлено відеокомандами "КіноАртіль" і "UKR.STREAM" у рамках проєкту #ВолонтеркиUA, що реалізує YMCA Lviv за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

WPHF — це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва. 

Вміст даних відео є авторською позицією, тому не обовʼязково відображає погляди Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги (WPHF) і структури ООН Жінки в Україні.

Схожі матеріали

Jurij Prohasko 600.jpg

“Кожне покоління українців має травму від росіян”, – психоаналітик Юрко Прохасько

Halyna_Pahytiak.jpg

Київ об’єднав Україну

Путін в ролі Невського_960х560_1

Путін в ролі Нєвского. Нові російські історичні темники

165902-uk

Путін воює і програє свою останню війну. Тімоті Снайдер про поразку Росії

ук.jpg

Москва дістає старі ідеологеми: що таке "Малоросія" та "Новоросія"?

Pekar Valerij.jpg

“Наша остаточна перемога – це внутрішні зміни в Росії”, – Валерій Пекар

світло справедливості 960х560

5 тез про моральне лідерство у складні часи

Рашизм 1200

"Рашизм: Звір з безодні". Уривок з книжки Лариси Якубової

obkladunka Sydun 800x500.jpg

Як зростав російський імперіалізм | Данило Судин